Арт-студія переселенців Львівщина: переселенка з Одещини відкрила простір
Картини, які розвішані на стінах невеликого приміщення у Стрийському районі Львівщини, розповідають історії людей, яким довелось покинути рідні домівки. Кожен мазок пензля – це спогад, кожен колір – емоція. Саме тут, у селищі Дашава, переселенка з Одещини Марина Коваленко створила мистецький простір, де внутрішньо переміщені особи можуть висловити свої почуття через творчість.
«Коли я приїхала сюди з Одещини після повномасштабного вторгнення, відчувала себе загубленою. Мистецтво було моїм рятівним колом», – розповідає 43-річна Марина, показуючи свою арт-студію «Нове коріння».
Жінка все життя займалася живописом, але професійною художницею себе не вважала. В Одесі працювала дизайнеркою інтер’єрів, мала власну невелику майстерню. Після переїзду на Львівщину її життя кардинально змінилося.
Початок нового проєкту
«Перші місяці були найважчими. Незнайоме середовище, постійна тривога за рідних, які залишились вдома. Якось побачила оголошення про грантову програму для переселенців і вирішила спробувати створити щось корисне не лише для себе, але й для інших», – пригадує Марина.
За підтримки благодійного фонду «Відродження» та місцевої влади вона отримала приміщення колишньої бібліотеки і перетворила його на мистецький простір. «Нове коріння» відкрило свої двері в березні цього року. Відтоді сюди приходять люди різного віку – від дітей до пенсіонерів.
Ольга Петренко з Харківщини переїхала до Стрийського району з двома дітьми. Її 8-річний син Микола навчився малювати в студії Марини.
«Тут ми знайшли не просто заняття, а справжню підтримку. Микола раніше боявся гучних звуків, погано спав. Після занять у студії став спокійнішим, навіть почав розказувати про свої емоції через малюнки», – ділиться Ольга, показуючи роботи сина на стіні.
Мистецтво як терапія
Статистика Міністерства соціальної політики свідчить, що на Львівщині проживає понад 200 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Для багатьох з них питання психологічної адаптації стоїть не менш гостро, ніж побутові проблеми.
«Мистецтво – це терапія, яка не потребує слів. Деякі люди не можуть розповісти про свій біль, але можуть його намалювати», – пояснює Марина.
Василь Дмитрук, голова місцевої громади, підтримує ініціативу переселенки: «Спочатку ми не дуже розуміли, навіщо в селищі арт-студія, коли є багато інших проблем. Але тепер бачимо, як вона допомагає людям інтегруватися в нашу громаду, знаходити спільну мову».
Плани на майбутнє
Кожної середи та суботи в студії проводяться безкоштовні заняття для переселенців. Для місцевих жителів вартість символічна – гроші йдуть на закупівлю матеріалів. Марина планує розширити діяльність студії.
«Хочемо організувати виставку робіт наших учасників у Львові. Також мріємо про створення інклюзивної програми для дітей з особливими потребами», – ділиться планами художниця.
На одній зі стін студії висить велике полотно, над яким працюють всі відвідувачі. Воно символізує майбутню Україну – яскраву, різнобарвну, де кожен знайде своє місце.
«Я не знаю, чи повернуся колись в Одесу. Але тут, на Львівщині, я знайшла нових друзів і нове призначення. Мистецтво допомогло мені пустити нове коріння, і тепер я допомагаю іншим робити те саме», – підсумовує Марина Коваленко.
Спільнота і підтримка
За словами відвідувачів, арт-студія стала не просто місцем для творчості, а й своєрідним комунікаційним центром. Тут народжуються нові ідеї, формуються спільні ініціативи, плануються культурні події.
«Коли малюєш разом з іншими, відчуваєш, що ти не один у своїх переживаннях. Це зближує людей сильніше, ніж просто розмови», – ділиться враженнями 67-річна Надія Степанівна з Маріуполя.
Місцева влада вже розглядає можливість надання більшого приміщення для розширення студії, бажаючих відвідувати заняття стає все більше. А історія Марини Коваленко надихає інших переселенців не боятися починати нове життя та реалізовувати свої мрії навіть у найскладніших обставинах.
