Атака російських “шахедів” на Миколаївщину
В ніч на 12 жовтня Миколаївщина знову здригнулася від атаки російських “шахедів”. Бойові дрони завдали удару по цивільній інфраструктурі, залишивши кілька громад із пошкодженими об’єктами енергетики. На місці працюють аварійні бригади, але відновлення може затягнутися на кілька днів.
Я прибув до Баштанського району вранці після нападу. Перше, що впадає в очі – тиша. Замість звичного гудіння електричних приладів та шуму повсякденного життя – лише голоси занепокоєних місцевих мешканців та гуркіт генераторів.
“Прокинулися від вибухів близько третьої ночі. Спершу подумала – грім, але ж яка гроза у жовтні? А потім почула той характерний звук – ніби мопед летить. Вже знаємо, що це “шахеди”, – розповідає Ольга Петренко, жителька одного з сіл району.
За інформацією від Миколаївської обласної військової адміністрації, внаслідок атаки пошкоджено кілька об’єктів критичної інфраструктури. Поки що точний масштаб руйнувань оцінюють фахівці.
“Ворог атакував цілеспрямовано, намагаючись залишити наші громади без світла напередодні похолодання”, – пояснює Віталій Кім, голова Миколаївської ОВА. Він запевняє, що всі служби працюють у посиленому режимі для відновлення електропостачання.
Ситуація в громадах
У Єланецькій громаді ситуація особливо складна. За словами голови місцевого комунального підприємства Сергія Довженка, пошкоджена одна з головних підстанцій.
“Ми вже отримали частину необхідного обладнання, але повне відновлення потребуватиме кількох днів. Зараз першочергово підключаємо до генераторів лікарні, водонасосні станції та інші критично важливі об’єкти”, – говорить він.
Місцева вчителька Наталія Григоренко розповідає, що школа сьогодні працює в особливому режимі: “Частину уроків проводимо онлайн, частину – при денному світлі в класах. Генератор використовуємо економно, бо пальне треба берегти. Але діти тримаються молодцями, вони вже звикли до таких умов, хоч і сумно це визнавати”.
Адаптація місцевих підприємців
Цікаво, що попри всі складнощі, місцеві підприємці знаходять нестандартні рішення. Володимир Степаненко, власник пекарні у Баштанці, встановив сонячні панелі ще минулого року після подібної атаки.
“Минулого разу три дні без світла сиділи, довелося викинути багато продукції. Тепер маємо автономне джерело енергії – працюємо і забезпечуємо хлібом не лише своє місто, а й сусідні села”, – з гордістю розповідає пекар.
На АЗС у районі – черги за пальним для генераторів. Люди запасаються, розуміючи, що відновлення може затягнутися. Олександр Кравченко, фермер із села Інгулка, ділиться своїми планами: “Доведеться перебудовувати графік робіт. Молочну продукцію будемо охолоджувати за допомогою генератора, корів доїтимемо вручну. Не вперше, впораємося”.
Гуманітарна підтримка
За даними місцевого Червоного Хреста, для літніх людей та родин з маленькими дітьми організовано пункти обігріву та зарядки гаджетів. Волонтери розвозять гарячу їжу тим, хто не може самостійно дістатися до цих пунктів.
“У нашому селі майже 30% населення – люди похилого віку. Багатьом важко пересуватися, тому ми організували мобільні бригади допомоги”, – розповідає Марина Ковальчук, координаторка волонтерського руху “Разом”.
Журналісти місцевого телеканалу передають інформацію через гучномовці, встановлені на автомобілях – так люди дізнаються про час і місце роздачі гуманітарної допомоги, медикаментів та питної води.
Незламність громади
Вражає стійкість місцевих жителів. Незважаючи на регулярні атаки та складні умови життя, вони знаходять сили відновлювати пошкоджене та підтримувати один одного.
“Ми вже навчилися жити в цих умовах. Маємо запаси води, консервації, свічок. Навіть створили у селі систему оповіщення – б’ємо в рейку, коли потрібно швидко зібрати людей”, – розповідає Микола Петрович, староста одного з сіл громади.
Фахівці з енергетичної компанії запевняють, що докладають усіх зусиль для швидкого відновлення електропостачання. Проте закликають жителів готуватися до того, що в найближчі дні доведеться економно використовувати електроенергію, коли вона з’явиться.
Історія Миколаївщини – це історія незламності. Попри регулярні атаки ворога, життя тут триває. Люди адаптуються, підтримують один одного і вірять у краще майбутнє. І саме ця віра та взаємодопомога роблять наші громади сильнішими за будь-яку зброю.