Вчора ввечері російський безпілотник атакував будівлю Запорізького національного університету. Під час удару в аудиторіях нікого не було, проте постраждали навчальні приміщення та бібліотечний фонд. Я приїхав до Запоріжжя, щоб на власні очі побачити наслідки атаки та поспілкуватися з тими, хто попри все продовжує боротьбу на освітньому фронті.
“Коли я почула про обстріл, перше, що спало на думку — наші рідкісні видання з краєзнавства. Вони зберігалися саме в тому крилі, яке постраждало”, — розповідає Олена Петрівна, завідувачка університетської бібліотеки. Її очі наповнюються сльозами, коли вона показує пошкоджені стелажі.
Університет уже не вперше стає мішенню. За минулий рік це третій випадок, коли навчальний заклад зазнає пошкоджень від ворожих обстрілів. Попри це, студенти та викладачі демонструють неймовірну стійкість.
“Нас не зупинити”
Ректор університету Микола Фролов проводить мене зруйнованими коридорами. “Бачите цей кабінет? Тут була лабораторія робототехніки. Студенти тиждень тому завершили проєкт автономного дрона для моніторингу повітря. Все знищено”, — говорить він, показуючи на понівечене обладнання.
Незважаючи на руйнування, університет не зупиняє навчальний процес. Заняття перенесли в онлайн-формат, а частина студентів займається в уцілілому корпусі.
“Ми вже звикли швидко реагувати”, — пояснює проректорка з навчальної роботи Ірина Сергієнко. “За годину після атаки ми розіслали повідомлення всім студентам про зміни в розкладі. Наступного дня навчання продовжилося”.
Життя студентів у прифронтовому місті
Валентина, студентка третього курсу журналістики, розповідає мені про своє навчання в умовах війни. “Наша група вже звикла до алгоритму дій під час тривоги. Часто навчаємося в укритті з ноутбуками та павербанками. Інколи викладачі читають лекції зі сховищ”.
У Запоріжжі, попри близькість до фронту, продовжують діяти кілька закладів вищої освіти. За даними Запорізької обласної військової адміністрації, близько 60% студентів залишилися навчатися в місті.
“Ми підтримуємо один одного”, — говорить Денис, аспірант кафедри історії. “Створили волонтерську групу, яка допомагає відновлювати пошкоджені приміщення. Минулого місяця власноруч відремонтували дві аудиторії”.
Виклики та інновації
Попри складну ситуацію, університет продовжує розвиватися. “Ми відкрили нову програму з кібербезпеки”, — розповідає декан факультету інформаційних технологій Олександр Гура. “Студенти вивчають методи захисту інформаційних систем від атак, працюють над реальними проєктами для посилення безпеки критичної інфраструктури”.
За словами декана, інтерес до технічних спеціальностей значно зріс. Молодь розуміє, що саме ці знання будуть найбільш потрібними для відбудови країни.
“У нас з’явилися нові лабораторії з 3D-моделювання та прототипування”, — продовжує Гура. “Студенти розробляють проєкти для швидкого відновлення пошкоджених будівель”.
Міжнародна підтримка
Після атаки університет отримав хвилю підтримки від закордонних партнерів. Варшавський університет та Університет Гельсінкі запропонували допомогу з обладнанням та організацією спільних освітніх програм.
“Колеги з Польщі надіслали партію ноутбуків для студентів, які втратили техніку внаслідок обстрілу”, — розповідає проректор з міжнародної діяльності Віктор Меняйло. “А наші партнери з Фінляндії запросили групу наших студентів на семестрове навчання”.
Згідно з даними Міністерства освіти і науки України, від початку повномасштабного вторгнення пошкоджено понад 3000 закладів освіти, з них більше 300 зруйновано повністю.
Плани на відбудову
Міська влада вже виділила кошти на відновлення пошкодженого корпусу. “Ми розпочнемо роботи, як тільки експерти підтвердять безпечність конструкцій”, — повідомив мер Запоріжжя Анатолій Кортєв під час візиту до університету.
Ректор Микола Фролов показує мені креслення оновленого корпусу. “Ми плануємо не просто відбудувати, а модернізувати. Нові лабораторії будуть обладнані за найсучаснішими стандартами”.
Ідучи територією університету, я бачу студентів, які збирають уламки скла та цегли. Вони працюють мовчки, зосереджено.
“Знаєте, — каже мені першокурсник Максим, витираючи спітніле чоло, — коли я вступав, думав більше про навчання. Тепер розумію, що ми не просто здобуваємо освіту. Ми боремося за неї”.
Саме в цих словах — суть запорізьких студентів та викладачів. Вони не просто навчаються чи викладають. Вони щодня демонструють, що українська освіта незламна, як і дух її народу.
