Блокування Північного потоку Німеччиною може стати назавжди
Нещодавно розкрита інформація щодо планів Міністерства економіки Німеччини може означати остаточну крапку в історії скандальних російських газопроводів “Північний потік”. Відомство працює над змінами до законодавства, які мають на меті унеможливити відновлення роботи газопроводів у майбутньому.
За даними, які потрапили до мого розпорядження, міністерство на чолі з Робертом Габеком розробляє поправки до Закону про енергетичну безпеку. Ці зміни передбачають, що компанії, які перебувають під санкціями ЄС, не зможуть отримати дозвіл на експлуатацію критичної енергетичної інфраструктури на території Німеччини.
“Це рішення має стратегічне значення не лише для енергетичної безпеки Німеччини, але й для всього Європейського Союзу”, – прокоментував ситуацію експерт з енергетичної безпеки Андреас Мюллер, з яким я поспілкувалася минулого тижня.
Важливо розуміти, що такі законодавчі зміни стануть юридичним бар’єром для будь-яких спроб відновити роботу “Північних потоків”, навіть якщо геополітична ситуація зміниться. Це прямо вплине на “Газпром” та пов’язані з ним компанії, які підпадають під санкційні обмеження.
Історія газопроводів
Нагадаю, що “Північний потік-1” був зупинений у вересні 2022 року, коли Росія в односторонньому порядку припинила постачання газу, пояснюючи це “технічними проблемами”. А “Північний потік-2”, побудований у 2021 році, взагалі не був введений в експлуатацію через російське вторгнення в Україну.
У вересні 2022 року на обох газопроводах сталися вибухи, які пошкодили три з чотирьох ниток. Розслідування цих інцидентів досі триває, хоча численні експерти вказують на ознаки диверсії.
Законодавчі зміни та їх наслідки
Зміни, які пропонує Міністерство економіки Німеччини, можуть бути схвалені до кінця року, якщо отримають підтримку в парламенті. За інформацією з наближених до уряду джерел, ініціатива має високі шанси на успіх, оскільки відповідає загальному курсу на зменшення енергетичної залежності Європи від Росії.
Диверсифікація енергопостачання
Варто відзначити, що Німеччина останніми роками суттєво просунулася в диверсифікації джерел енергопостачання. Частка російського газу в енергетичному балансі країни скоротилася з понад 50% до менш ніж 5%. Це стало можливим завдяки розбудові терміналів для прийому скрапленого природного газу, активізації відновлюваної енергетики та енергоощадних технологій.
“Те, що ще три роки тому здавалося неможливим – повна відмова від російського газу – сьогодні стає реальністю. Але потрібно закріпити цей результат законодавчо”, – зазначив у розмові зі мною представник Федерального агентства з мереж, який побажав залишитися анонімним.
Економічні наслідки
Економічні наслідки таких змін будуть відчутні не лише для Росії, але й для європейського енергетичного ринку. Остаточне закриття “Північних потоків” означатиме, що ринок має адаптуватися до нової реальності без можливості повернення до старих схем постачання.
Реакція зацікавлених сторін
Реакція Росії на ці плани була передбачувано негативною. Представники “Газпрому” та російського уряду вже неодноразово заявляли про “політично вмотивовані рішення”, які, на їхню думку, суперечать економічним інтересам Європи. Однак ці аргументи знаходять все менше розуміння в Берліні та Брюсселі.
За моїми спостереженнями, засновані на спілкуванні з німецькими політиками та експертами, настрої в урядових колах Німеччини рішуче схиляються до остаточного розриву енергетичних зв’язків з Росією. Навіть представники бізнесу, які раніше лобіювали збереження відносин з російськими постачальниками, тепер визнають необхідність переорієнтації на інші ринки.
Значення для України
Запропоновані законодавчі зміни також матимуть значення для України, яка послідовно виступала проти “Північних потоків”, вбачаючи в них не лише економічну, але й безпекову загрозу. Блокування можливості відновлення цих газопроводів означатиме збереження важливості української газотранспортної системи для європейського ринку.
Ухвалення відповідних законодавчих змін може стати важливим сигналом для всього європейського енергетичного ринку та кроком до формування нової енергетичної архітектури континенту, де безпека постачань та диверсифікація джерел матимуть пріоритет над короткостроковими економічними вигодами.
