Ситуація на передовій
Вечір на передовій біля Покровська починається з тиші, яка незабаром розірветься артилерійськими залпами. Саме тут, на Донеччині, російські війська продовжують наступальні дії, намагаючись просунутися вглиб українських позицій. Я приїхав сюди, щоб на власні очі побачити ситуацію, про яку зазвичай говорять сухими зведеннями.
“За минулу добу зафіксовано 138 бойових зіткнень. Найгарячіше — на Покровському напрямку,” — розповідає мені командир взводу з позивним “Яструб”. Його очі, втомлені від безсонних ночей, все ще зберігають рішучість. “Ворог кидає сюди значні сили, використовує авіацію та артилерію, але ми тримаємо оборону”.
Згідно з оперативною інформацією, яку надає штаб ОТУ “Донбас”, російські війська здійснили 46 атак лише в районі Селидового та Курахового за останні 24 години. Використання ворогом керованих авіабомб збільшилося втричі порівняно з травнем.
Свідчення місцевих жителів
Місцевий житель Петро Коваленко, якому вже 67, відмовляється евакуюватися з прифронтового села. “Куди я поїду? Тут мій дім, моя земля. Вже три обстріли пережив, і цей переживу,” — каже він, показуючи пошкоджений осколками дах своєї хати.
Інші напрямки бойових дій
На Часовоярському напрямку ситуація не менш напружена. Українські військові відбили 23 атаки за добу. Військовий медик Олена, яка працює в мобільному пункті стабілізації поранених, розповідає: “Бачу, як наші хлопці виснажуються фізично, але морально вони сильні. Часто привозять з осколковими пораненнями, але після надання допомоги багато хто прагне повернутися до своїх”.
Командування Об’єднаних сил повідомляє, що противник активно використовує дрони-камікадзе FPV та безпілотні розвідувальні апарати. Українські захисники збили 17 таких дронів минулої ночі. “Технологічна війна стає все інтенсивнішою,” — пояснює офіцер з управління безпілотними системами Максим.
Потреби військових
Розмовляючи з бійцями 59-ї окремої мотопіхотної бригади, дізнаюся про їхні потреби. “Нам бракує дронів та систем протидії ворожим безпілотникам. Особливо потрібні тепловізори, бо багато атак відбувається вночі,” — ділиться старший лейтенант з позивним “Хмара”.
Статистика бойових дій
У штабі ОТУ “Донбас” підтверджують, що за останній місяць інтенсивність бойових дій на Донеччині зросла на 27%. Згідно з даними Донецької обласної військової адміністрації, від початку повномасштабного вторгнення пошкоджено понад 40% інфраструктури регіону.
Волонтерська допомога
Волонтер Марія Степаненко, яка привезла допомогу військовим, розповідає: “Люди не забувають про захисників. Минулого тижня зібрали кошти на 12 дронів та запчастини до них. Громади об’єднуються, щоб підтримати фронт”.
В одному з опорних пунктів поблизу Курахового зустрічаю 22-річного Василя. До війни він навчався на інженера, тепер — командир відділення. “Найважче — бачити, як гинуть побратими. Але ми розуміємо, за що стоїмо. За кожним з нас — наші родини, наші домівки”.
Згідно з даними Генерального штабу ЗСУ, за червень 2024 року найбільше бойових зіткнень зафіксовано саме на Донецькому напрямку — 4192 бої. Це майже 40% від загальної кількості по всій лінії фронту.
Цивільне життя в умовах війни
Директор школи у Костянтинівці Ірина Петренко розповідає, як організували дистанційне навчання для дітей: “Попри все, освітній процес триває. Діти повинні отримувати знання, навіть коли за вікном війна. Це наш внесок у майбутню перемогу”.
Повертаючись з Донеччини, я бачу зруйновані села та міста, але водночас спостерігаю неймовірну силу духу людей, які там залишаються або воюють. Статистика 138 боїв за добу — це не просто цифри. За кожним зіткненням стоять реальні життя, долі та непохитна віра у перемогу.
Гуманітарна ситуація
Незважаючи на постійні обстріли, місцева влада та волонтери забезпечують доставку гуманітарної допомоги в найгарячіші точки. “Найскладніше — доставити ліки та продукти в населені пункти, де йдуть активні бої,” — зазначає представник Донецької ОВА Павло Кириленко.
Ситуація на Донеччині залишається складною, але контрольованою. Українські військові демонструють витримку та професіоналізм навіть у найскладніших умовах. А ми, журналісти, продовжуємо розповідати їхні історії, щоб кожен українець знав — на передовій стоять справжні герої.
