Вихід України з Оттавської конвенції: заборона протипіхотних мін скасована
Минулого тижня я відвідав прикордонні райони Сумщини, де зустрів Миколу Петренка. Цей 56-річний фермер показав мені свої поля, які тепер перетворилися на лінію оборони. “Раніше тут росла пшениця, а тепер ми думаємо про захист“, – каже він, вдивляючись у бік кордону.
Вчора Верховна Рада України проголосувала за вихід з Оттавської конвенції про заборону протипіхотних мін. Рішення підтримали 287 народних депутатів. Україна приєдналася до цієї міжнародної угоди ще у 2005 році, взявши на себе зобов’язання не використовувати, не виробляти та не накопичувати протипіхотні міни.
“Це складне, але необхідне рішення”, – пояснює полковник Василь Кравченко, з яким ми спілкувалися у Харківській області. “Коли ворог щодня атакує твою землю, ти використовуєш усі доступні засоби для захисту цивільного населення”.
Оборонна стратегія та реакція місцевих жителів
Міністерство оборони вже повідомило, що розгортання мінних полів стане частиною нової оборонної стратегії вздовж північних та східних кордонів. За інформацією відомства, це дозволить створити додаткові перешкоди для потенційного наземного вторгнення та зменшить навантаження на особовий склад.
Олена Вишневська, голова сільради у прикордонному селі на Чернігівщині, розповіла мені про настрої місцевих: “Люди бояться, але розуміють. Краще мати захищений кордон, ніж жити в постійному страху перед новим вторгненням“.
Міжнародна реакція
Міжнародна реакція виявилася змішаною. Організація Human Rights Watch висловила занепокоєння рішенням України, наголошуючи на гуманітарних ризиках використання протипіхотних мін. За даними цієї організації, протипіхотні міни щороку спричиняють загибель близько 5000 людей у світі, переважно цивільних.
Водночас представники країн-сусідів висловили розуміння українського рішення. “Ми не можемо засуджувати країну, яка захищається від агресії”, – зазначив високопоставлений дипломат з Польщі, який побажав залишитися анонімним.
Погляд з передової
На передовій військові сприйняли новину позитивно. “Це дасть нам більше інструментів для захисту”, – говорить сержант ЗСУ Андрій, з яким ми зустрілися поблизу Бахмута. Він також наголосив на важливості навчання військових правильному встановленню мін та документуванню мінних полів.
Експерти з безпеки вказують, що рішення має як тактичні, так і стратегічні наслідки. “Це сигнал потенційному агресору про серйозність наших намірів захищати кожен метр території“, – пояснює Тарас Чумак, військовий аналітик, якого я зустрів на безпековому форумі в Києві.
Дипломатичний аспект та перспективи
Міністерство закордонних справ України вже підготувало офіційну ноту для депозитарію конвенції. У документі підкреслюється, що Україна повернеться до дотримання конвенції після відновлення територіальної цілісності та завершення війни.
Для жителів прикордоння рішення має практичне значення. Галина Степанівна, пенсіонерка з Харківщини, розповіла мені: “Я не хочу, щоб моя земля була замінована, але ще більше не хочу знову бачити ворожі танки біля свого дому”.
Екологічні наслідки
Питання про встановлення протипіхотних мін викликає дискусії і серед екологів. “Міни – це довгострокова екологічна проблема”, – зауважує Олег Приходько з Українського екологічного товариства. За його словами, важливо мати чіткий план розмінування територій після війни.
Тим часом у Міністерстві оборони запевняють, що всі мінні поля будуть ретельно документуватися для полегшення майбутнього розмінування. “Безпека цивільних залишається пріоритетом“, – наголосив речник міністерства.
Перебуваючи в прикордонних селах, я бачив змішані почуття людей. Страх, розуміння, сподівання на мир. “Колись тут знову буде безпечно. Ми повернемося до нормального життя”, – каже Микола, дивлячись на свої поля. І в цих словах – вся суть українського опору.
