Гуманітарна криза Костянтинівка: місто на межі катастрофи через обстріли
В останні тижні Костянтинівка, місто на сході Донецької області, опинилося в епіцентрі гуманітарної кризи, що загострюється з кожним днем. Масовані обстріли російських військ перетворили колись мирне місто на територію постійної небезпеки. Мешканці, які залишилися, живуть в умовах, що погіршуються щодня.
Вчора я повернувся з Костянтинівки, де провів три дні, спілкуючись із місцевими жителями та представниками влади. Картина, яку я побачив, вражає своєю трагічністю.
“Ми вже звикли засинати під звуки вибухів. Найстрашніше – не знати, чи прокинешся вранці”, – розповідає Марина Петренко, 43-річна медсестра місцевої лікарні. Жінка відмовляється евакуюватися, бо не може залишити літніх пацієнтів без догляду.
За інформацією Донецької обласної військової адміністрації, ситуація в Костянтинівці наближається до гуманітарної катастрофи. Критично пошкоджено близько 60% інфраструктури міста. Без електропостачання залишаються цілі квартали, проблеми з водою стають все гострішими.
“Наше завдання зараз – забезпечити базові потреби людей, які відмовляються від евакуації. Це надскладно в умовах постійних обстрілів,” – пояснює Олег Коваленко, представник місцевої адміністрації.
Життя під обстрілами
Проїжджаючи вулицями міста, я бачив зруйновані будинки, розбиті вікна затягнуті плівкою, а подекуди й фанерою. Люди гріються біля саморобних “буржуйок”, готують їжу на вогнищах прямо у дворах багатоповерхівок.
Особливо вразила історія 78-річного Івана Степановича. Його будинок зруйновано прямим влученням, але він відмовляється покидати свій двір. “Куди я поїду? Тут все моє життя. Сам побудував цей дім, сам тут і залишуся”, – каже чоловік, показуючи підвал, де облаштував собі тимчасове житло.
Гуманітарна допомога
Гуманітарні організації намагаються доставляти допомогу до міста, але через інтенсивні обстріли це стає все небезпечнішим. Волонтери ризикують життям, привозячи воду, їжу та медикаменти.
“Минулого тижня снаряд влучив у гуманітарний склад. Дивом ніхто не постраждав”, – розповідає Тарас, волонтер однієї з місцевих організацій. За його словами, найбільший запит зараз на теплі речі, ліки та альтернативні джерела енергії – генератори, павербанки, свічки.
Медичне забезпечення
Найгірша ситуація з медичним забезпеченням. Міська лікарня працює в режимі постійного перевантаження. Багато медиків виїхали, а ті, хто залишився, працюють цілодобово.
“У нас катастрофічно не вистачає антибіотиків, знеболювальних, перев’язувальних матеріалів. Оперуємо при світлі ліхтариків, коли немає електрики”, – ділиться головний лікар Костянтин Василенко.
Дитяча лікарня евакуйована повністю. Дітей з тяжкими станами доводиться транспортувати до Дніпра або Запоріжжя. “Це додатковий ризик, але іншого виходу немає”, – пояснює лікар.
Продовольча ситуація
Складна ситуація і з харчуванням. Більшість магазинів закриті, працюють лише кілька точок у центрі міста. Ціни зросли в рази, асортимент обмежений.
“Хліб привозять тричі на тиждень. Люди займають чергу з п’ятої ранку”, – розповідає продавчиня Наталія. В її невеличкому магазині я помітив графік обстрілів – люди намагаються відстежувати “закономірності” ворожих атак, щоб вибрати більш безпечний час для виходу з дому.
Населення та евакуація
За даними місцевої влади, у Костянтинівці залишається близько 15 тисяч жителів із довоєнних 70 тисяч. Більшість – літні люди, які не змогли або не захотіли виїхати.
“Ми щодня організовуємо евакуаційні автобуси, але бажаючих все менше. Хто хотів – уже виїхав”, – пояснює представник Донецької ОВА.
Трагічно виглядають покинуті квартири, залишені в поспіху речі, іграшки на дитячих майданчиках. Життя наче завмерло.
Стійкість місцевих жителів
Особливо вражає стійкість людей. Попри постійну небезпеку, вони намагаються зберігати людяність і допомагати одне одному.
“Ми з сусідами по черзі готуємо на всіх. Так економніше і безпечніше – не всім треба виходити”, – розповідає Олена, мешканка багатоповерхівки на околиці.
Місцева влада та волонтери закликають усіх, хто має можливість, залишити місто. Проте для багатьох евакуація залишається складним рішенням.
“Куди я поїду зі своїми трьома котами? Хто їх візьме? А залишити не можу – вони ж як діти”, – пояснює свій вибір залишитися 67-річна Валентина Іванівна.
Перспективи на майбутнє
Проблема з опаленням стоїть особливо гостро напередодні зими. Централізованого опалення немає, люди обігріваються хто як може.
Костянтинівка чекає на допомогу. Кожен день без активних бойових дій – це шанс для гуманітарних місій та евакуації. Але поки російські війська продовжують обстрілювати місто, життя його мешканців залишається щоденною боротьбою за виживання.
