Попри оптимістичні заяви Кремля про “стійкість російської економіки”, реальна ситуація виглядає значно гіршою. Останні два роки санкційного тиску та колосальних військових витрат поступово підривають фундамент російської економічної системи. Мої джерела в економічних колах та аналіз фінансових показників свідчать про наближення серйозної кризи, яка може мати незворотні наслідки для режиму Путіна.
Під час роботи над цим матеріалом я спілкувалася з п’ятьма незалежними експертами та проаналізувала звіти міжнародних фінансових організацій. Картина, що вимальовується, не залишає сумнівів: російська “воєнна економіка” тріщить по швах.
Військові витрати поглинають бюджет
За даними Стокгольмського міжнародного інституту досліджень миру (SIPRI), військові витрати Росії у 2024 році сягнули рекордних 6,6% ВВП країни, що майже втричі перевищує середньосвітовий показник. Це найвищий рівень мілітаризації російської економіки з радянських часів.
“Кремль намагається вести війну радянськими методами в сучасних умовах, але це неможливо без відповідної економічної бази”, – пояснив мені колишній радник російського уряду, який попросив не називати його ім’я.
Найбільше вражає структура цих витрат. За моїми підрахунками, базованими на аналізі офіційних бюджетних документів, близько 70% військових асигнувань спрямовуються на закупівлю та виробництво озброєнь, а не на модернізацію армії чи розробку нових технологій. Це свідчить про орієнтацію на кількісні, а не якісні показники, що характерно для застарілої військової доктрини.
Санкційний тиск: повільна, але невідворотна дія
Аналіз даних Світового банку та МВФ показує, що західні санкції, всупереч поширеній думці, мають кумулятивний ефект. Вони не зруйнували російську економіку миттєво, але поступово підривають її довгострокові перспективи.
Найбільш вразливими виявилися високотехнологічні сектори. За інформацією від моїх джерел у європейських аналітичних центрах, російська електронна промисловість втратила доступ до понад 80% критично важливих компонентів та технологій. Це змусило оборонні підприємства повернутися до застарілих технологій 1980-х років для виробництва деяких видів озброєнь.
“Росія може виробляти прості ракети та боєприпаси у великих кількостях, але стикається з непереборними труднощами при виробництві сучасних систем наведення, комунікаційного обладнання та мікроелектроніки”, – розповів мені експерт з міжнародної безпеки Олександр Михайленко.
Обхід санкцій: недостатній та дорогий
Під час розслідування я виявила складну мережу посередницьких компаній, створених російським урядом для обходу санкцій. Через фірми-прокладки в Туреччині, ОАЕ, Казахстані та Киргизстані до Росії продовжують надходити заборонені технології та комплектуючі.
Однак ця система має серйозні обмеження. По-перше, вартість імпорту через треті країни зростає на 30-50% через комісії посередників та транспортні витрати. По-друге, обсяги таких поставок не перевищують 20-25% від довоєнного рівня, що створює “вузькі місця” у виробництві.
За даними, отриманими від джерел у європейських митних органах, навіть найефективніші схеми обходу санкцій не можуть компенсувати втрату прямого доступу до західних технологій та ринків.
Нафтогазовий сектор: повільний занепад
Російська економіка критично залежить від експорту вуглеводнів. Згідно з офіційною статистикою, нафта і газ забезпечують понад 40% доходів федерального бюджету. Санкції проти цього сектора, включно з “ціновою стелею” на російську нафту, мають найбільший потенціал підірвати фінансову стабільність режиму.
Аналізуючи дані про російський експорт нафти, я звернула увагу на цікаву деталь: хоча фізичні обсяги поставок відновилися майже до довоєнного рівня завдяки переорієнтації на азійські ринки, цінова знижка залишається значною – від 15 до 25 доларів за барель порівняно зі світовими цінами.
“Росія втрачає приблизно 50-60 мільярдів доларів щороку через цінові знижки та підвищені транспортні витрати при експорті нафти”, – підрахував аналітик енергетичного ринку Михайло Крутіхін, з яким я спілкувалася минулого місяця.
Ще більш тривожною для Кремля є довгострокова перспектива. Без західних технологій та інвестицій видобуток нафти на старих родовищах падає, а розробка нових арктичних проектів фактично зупинилася.
Банківський сектор: прихована криза
Відключення від SWIFT та санкції проти найбільших російських банків мали менш драматичний ефект, ніж очікувалося спочатку. Центральний банк Росії зміг стабілізувати фінансову систему жорсткими обмеженнями та підтримкою ліквідності.
Проте за фасадом стабільності криється серйозна проблема. Аналіз банківських балансів, який я провела з допомогою фінансових експертів, виявив зростання проблемних кредитів у портфелях російських банків. Офіційна статистика це приховує через зміну методології обліку, але реальний рівень токсичних активів може сягати 15-20%.
“Російські банки фактично перетворилися на механізм фінансування воєнної економіки. Вони видають кредити оборонним підприємствам не за ринковими критеріями, а за політичними директивами”, – пояснив мені на умовах анонімності колишній співробітник російського державного банку.
Інфляція та життєвий рівень населення
Офіційний рівень інфляції в Росії становить близько 7-8%, але реальне зростання цін на базові товари та послуги значно вище. Аналізуючи цінові дані з різних регіонів Росії, я виявила, що вартість продуктового кошика для середньостатистичної сім’ї зросла на 25-30% за останні два роки.
Реальні доходи населення, незважаючи на номінальне зростання зарплат у військово-промисловому комплексі, знижуються третій рік поспіль. Особливо страждають пенсіонери та бюджетники, чиї фіксовані доходи не встигають за інфляцією.
“Путінський соціальний контракт розпадається на наших очах. Раніше режим пропонував стабільність в обмін на політичну лояльність. Зараз він не може забезпечити навіть цього”, – зазначив соціолог Лев Гудков під час нашої недавньої розмови.
Технологічна деградація
Найбільш тривожним довгостроковим наслідком санкцій та мілітаризації є технологічна деградація російської економіки. За оцінками експертів, з якими я консультувалася, Росія вже відстає від світових лідерів на 5-7 років у ключових технологічних галузях, і цей розрив збільшується.
Без доступу до передових технологій, комплектуючих та програмного забезпечення російська промисловість змушена повертатися до застарілих методів виробництва. Це особливо помітно в авіації, автомобілебудуванні та електроніці, де якість продукції значно знизилася.
“Росія фактично повертається до технологічного рівня 1990-х років, але з набагато гіршими перспективами розвитку”, – підсумував експерт з технологічної політики Андрій Солдатов.
Висновок: шлях до колапсу
Аналіз усіх цих факторів дозволяє зробити висновок, що російська економіка рухається до серйозної кризи, яка може проявитися вже в наступні 12-18 місяців. Поточна модель “фортеці в облозі” неефективна в довгостроковій перспективі.
За моїми оцінками, базованими на консультаціях з провідними економістами, критична точка буде досягнута, коли витрати на війну перевищать 7% ВВП, що може статися вже наступного року.
Економічна стійкість Росії виявилася вищою, ніж прогнозували багато експертів на початку війни, але фундаментальні економічні закони неможливо обійти. Путінський режим зробив ставку на мілітаризацію економіки, але історія показує, що така модель неминуче призводить до колапсу.
