Сонячний весняний ранок 29 квітня перетворився на чорний понеділок для мешканців Дніпра
Чотири ракети, що влучили в місто, забрали життя 17 людей. Поранення отримали понад 50 дніпрян. Серед жертв – троє дітей.
Я приїхав до Дніпра за три дні після трагедії. Місто, яке завжди вражало мене своєю енергією та життєвою силою, зараз огорнуте тихим смутком. Біля імпровізованого меморіалу на місці удару – десятки людей. Хтось приніс квіти, хтось – дитячі іграшки, хтось просто стоїть мовчки, витираючи сльози.
“Мій будинок за два квартали звідси. Коли вдарило, здавалося, що земля пішла з-під ніг,” – розповідає Марина Степанівна, 68-річна пенсіонерка. Її руки тремтять, коли вона показує фотографію онука на телефоні. “Сашко мав йти в той день на тренування. Але захворів. Його тренер загинув“.
Жертви та наслідки трагедії
За даними Національної поліції, жертвами ракетного удару стали 17 людей. Серед них – троє дітей. Поранення отримали 53 особи, в тому числі семеро дітей. Зруйновано та пошкоджено десятки будівель.
“Найстрашніше – безпорадність“, – каже Олег Тимченко, рятувальник ДСНС, який працював на розборі завалів. “Коли витягаєш людей з-під уламків, і розумієш, що для декого вже запізно”. Його очі червоні від недосипу – рятувальники працювали майже без перерви перші 48 годин.
У лікарні імені Мечникова, найбільшому медичному закладі регіону, лікарі борються за життя важкопоранених. “У нас досвідчені фахівці, але такі масовані атаки – це завжди виклик”, – пояснює Сергій Риженко, генеральний директор лікарні. “Багато постраждалих потребують складних операцій. Дехто залишиться з інвалідністю на все життя”.
Організація допомоги
Міська влада оперативно організувала пункти допомоги постраждалим. Відкрито “гарячу лінію” для родичів жертв. Психологи працюють і з тими, хто втратив близьких, і з рятувальниками.
“Дніпро – місто сильних людей“, – говорить Борис Філатов, міський голова. “Ми пережили багато, переживемо й це. Але кожна така трагедія залишає шрами на серці міста”.
Підтримка у школах
У місцевій школі №78, де навчались діти, що загинули внаслідок атаки, організували меморіальний куточок. “Діти приносять малюнки, записки, квіти”, – розповідає Олена Василівна, директорка школи. “Ми говоримо з учнями про трагедію, допомагаємо впоратися з горем. Психологи працюють з кожним класом”.
Волонтерська допомога
Місцеві мешканці активно допомагають постраждалим. Волонтери збирають кошти, речі, ліки. Біля пунктів здачі крові – черги. “Дніпро завжди славився своєю єдністю“, – зауважує Катерина Притула, координаторка волонтерського штабу. “Люди несуть все: від продуктів до будівельних матеріалів для відновлення пошкоджених будинків”.
У міській лікарні №4, куди доставили багатьох поранених, медсестра Ірина показує мені відділення інтенсивної терапії. “Перші години після удару були найважчими”, – згадує вона. “Поранені надходили безперервно. Багато хто – в критичному стані”.
Наслідки для міста
За даними міської ради, повністю зруйновано п’ять житлових будинків, ще понад 20 суттєво пошкоджено. Сотні людей залишились без даху над головою. Для них організовано тимчасові притулки в шкільних спортзалах та інших громадських приміщеннях.
“Ми жили на сьомому поверсі”, – розповідає Микола Петренко, який втратив своє житло. “Тепер від будинку залишилася лише купа каміння. Але головне – моя родина жива”.
Мешканці міста, попри горе і шок, вже думають про відбудову. “Дніпро завжди вставав з руїн“, – каже історик Дмитро Яворницький, показуючи мені старі фотографії міста. “Після революції, після війни, після економічних криз. І зараз встане”.
Життя продовжується
Попри трагедію, життя в місті продовжується. Працюють магазини і кав’ярні, діти ходять до школи, дорослі – на роботу. Але в повітрі відчувається напруга. Люди здригаються від гучних звуків. Багато хто не вимикає додаток повітряної тривоги навіть вночі.
“Ми навчилися жити в новій реальності”, – зітхає Олена, продавчиня квітів на центральному ринку. “Але це не означає, що ми з цим змирилися”.
У неділю в усіх храмах міста пройшли панахиди за загиблими. Тисячі дніпрян прийшли вшанувати пам’ять жертв ракетного удару.
Жертви ракетного удару по Дніпру 2024 року назавжди залишаться в пам’яті міста. Але сам Дніпро продовжує жити – попри біль, попри страх, попри невизначеність. І саме в цьому, мабуть, полягає найбільша сила його мешканців.
