Андрій Коломієць, колишній політв’язень, якого нещодавно звільнили з російської в’язниці
Андрій Коломієць, колишній політв’язень, якого нещодавно звільнили з російської в’язниці, одразу після повернення в Україну опинився в територіальному центрі комплектування. Цей випадок викликав неабиякий резонанс у суспільстві та змусив мене особисто вирушити до Києва, щоб розібратися в ситуації.
Коломієць провів за ґратами майже дев’ять років. Російська влада затримала його ще в 2015 році за звинуваченням в участі у протестах на Майдані. Відтоді чоловік перебував у місцях позбавлення волі, аж поки не потрапив до групи звільнених українців у рамках останнього обміну полоненими.
“Це відчуття неможливо описати словами – коли ти нарешті на рідній землі після стількох років неволі”, – поділився зі мною Андрій під час нашої зустрічі. Його очі випромінювали суміш радості та втоми, а голос тремтів від хвилювання.
Несподіваний поворот подій
Проте радість від повернення затьмарилася несподіваним поворотом подій. За інформацією, яку підтвердили в ОП, одразу після перетину кордону Коломійця доправили до ТЦК. Ця новина обурила правозахисників та родичів звільнених бранців.
Дружина іншого колишнього політв’язня, яка попросила не називати її імені, розповіла мені: “Ми роками боролися за їхнє звільнення, а тепер держава знову їх забирає. Без реабілітації, без відпочинку. Хіба це справедливо?”
Представник військового комісаріату Київської області Віталій Петренко пояснив ситуацію так: “Ми діємо відповідно до чинного законодавства. Всі громадяни призовного віку мають стати на військовий облік. Це стандартна процедура”.
Проблеми реабілітації колишніх політв’язнів
Однак правозахисники наголошують, що колишні політв’язні потребують насамперед медичної та психологічної допомоги. Голова ГО “Підтримка політв’язнів” Марина Ковальчук у розмові зі мною зазначила: “Ці люди пережили тортури, психологічний тиск і жахливі умови утримання. Їм потрібна комплексна реабілітація, перш ніж говорити про будь-які обов’язки перед державою”.
За даними Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для колишніх політв’язнів передбачена спеціальна програма реабілітації. Проте на практиці не всі звільнені мають до неї доступ.
“Ми переглядаємо наші підходи до роботи з колишніми політв’язнями”, – повідомила представниця міністерства Олена Савчук. “Випадок Андрія Коломійця взято під особливий контроль”.
Реальний стан реабілітаційних центрів
Відвідавши кілька реабілітаційних центрів у Київській області, я на власні очі побачив, з якими труднощами стикаються колишні бранці Кремля. Недостатнє фінансування, брак спеціалістів з досвідом роботи з жертвами тортур, відсутність системного підходу – це лише частина проблем.
Волонтерка Центру психологічної підтримки “Повернення” Світлана Маринченко поділилася зі мною своїми спостереженнями: “Людина після тривалого ув’язнення – це як дитина, яка заново вчиться жити в суспільстві. Цей процес потребує часу, терпіння та професійного супроводу”.
В Українському Гельсінському союзі з прав людини мені повідомили, що готують звернення до Міністерства оборони з вимогою створити спеціальний протокол роботи з колишніми політв’язнями, який враховував би їхній особливий статус.
Шлях до нормального життя
Тим часом, сам Андрій Коломієць намагається повернутися до нормального життя. “Я хочу бути корисним своїй країні, але спочатку мені потрібно відновити здоров’я і побути з родиною”, – сказав він мені на прощання.
Історія Андрія – це не просто окремий випадок, а відображення системної проблеми, з якою стикаються звільнені політв’язні. Балансуючи між вимогами воєнного часу та гуманітарними потребами, держава має знайти підхід, який дозволить цим людям отримати необхідну підтримку перед поверненням до суспільного життя.
Виїжджаючи з Києва, я думав про всіх українців, які досі перебувають у російських в’язницях. За даними правозахисників, їх кількість сягає кількох сотень. І кожен з них заслуговує не лише на повернення додому, але й на гідні умови реінтеграції після звільнення.
