У Деснянських луках знесуть 26 незаконних будівель — перемога для екології Києва
Учора Шостий апеляційний адміністративний суд Києва ухвалив рішення, яке екологи та місцеві активісти чекали роками — 26 самовільно збудованих об’єктів у заказнику «Деснянські луки» мають бути знесені. Суд відхилив апеляцію власників цих будівель, підтвердивши законність рішення першої інстанції.
Мені вдалося поспілкуватися з Тарасом Приходьком, активістом екологічного руху «Захистимо Десну», який бере участь у боротьбі за збереження заказника останні п’ять років.
«Це перемога не тільки для нашої громади, але й для всього Києва. Деснянські луки — це легені столиці, унікальна екосистема, яку ми маємо зберегти для наших дітей», — розповів Тарас, коли ми зустрілися біля входу до заказника.
Історія незаконної забудови
Історія незаконної забудови на території заказника тягнеться ще з 2015 року. Тоді на землях природно-заповідного фонду почали з’являтися перші будівлі. Місцеві мешканці одразу забили на сполох, але процес зупинити не вдавалося.
Марина Петренко, яка живе неподалік заказника все своє життя, показала мені фотографії території до забудови.
«Ось тут були прекрасні луки, де гніздилися рідкісні птахи. А зараз — паркани та котеджі. Добре, що справедливість нарешті перемагає», — сказала вона, гортаючи знімки на телефоні.
За даними Державної екологічної інспекції, порушники звели на заповідній території не тільки житлові будинки, але й інші споруди — сауни, альтанки, навіть невеликі причали для човнів. Усе це не лише псує ландшафт, але й завдає непоправної шкоди місцевій флорі та фауні.
Унікальна екосистема під загрозою
«Деснянські луки» — це регіональний ландшафтний парк площею майже 450 гектарів. Він був створений для збереження унікальних заплавних комплексів річки Десни. Тут мешкають десятки видів рідкісних рослин і тварин, занесених до Червоної книги України.
Олександр Дмитрук, еколог Київського еколого-культурного центру, пояснює: «Забудова в заказнику — це не просто порушення закону. Це знищення екосистеми, яка формувалася тисячоліттями. Кожен незаконний об’єкт — це втрачене середовище існування для багатьох видів».
Рішення суду та його виконання
Згідно з рішенням суду, власники самовільних будівель мають знести їх за власний кошт. Якщо вони цього не зроблять, демонтаж здійснять комунальні служби, а витрати стягнуть з порушників.
Заступник голови Київської міської державної адміністрації Петро Оленко підтвердив у коментарі: «Ми готові виконати рішення суду. Це питання не тільки законності, але й екологічної безпеки столиці. Знесення розпочнеться після завершення всіх процедур оскарження».
Під час моєї подорожі територією заказника я бачив, що деякі власники вже почали збирати речі та готуватися до демонтажу. Інші ж, схоже, все ще сподіваються на диво.
Юрист екологічної організації «ЕкоПраво-Київ» Віктор Савченко вважає рішення суду прецедентним:
«Це важливий сигнал для всіх, хто думає, що може безкарно порушувати природоохоронне законодавство. Сьогодні суспільство та держава демонструють, що готові захищати заповідні території».
Плани відновлення території
Знесення будівель, за попередніми оцінками, розпочнеться вже цієї весни. Після цього в заказнику планують провести роботи з відновлення природного середовища — висадити характерні для заплави рослини, укріпити береги.
«Природа вміє відновлюватися, якщо їй дати шанс», — говорить біолог Наталія Ковальчук, яка досліджує екосистему Деснянських лук. «За 3-5 років ми побачимо повернення багатьох видів, які зникли через людське втручання».
Місцеві активісти вже планують створити групу громадського контролю, щоб спостерігати за процесом знесення та відновлення території. Вони також організовують освітні екскурсії для школярів, щоб діти розуміли цінність природних територій у межах міста.
Висновок
Історія Деснянських лук — це історія про те, як небайдужі громадяни можуть змінити ситуацію, навіть коли здається, що система працює проти них. Це нагадування, що закон та екологічна справедливість можуть перемогти, якщо за них боротися.
Наостанок хочу згадати слова 83-річного Івана Степановича, якого я зустрів біля заказника: «Я купався в Десні ще хлопчиком. Радий, що мої правнуки теж зможуть насолоджуватися цією красою. Природа — це спадщина, яку ми лише позичили у наших дітей».
