Усі ми чули про перебої у військовій допомозі від США останніми днями
Вчора я повернувся з поїздки до прикордонних районів Харківщини, де спілкувався з місцевими мешканцями та військовими про наслідки такого рішення американських політиків.
«Хлопці на передовій кажуть, що вже відчувають дефіцит снарядів», — розповів мені Максим, командир артилерійського підрозділу. Він тре втомлені очі і дивиться кудись у бік лінії фронту. «Доводиться економити на кожному пострілі, а росіяни тим часом гатять без упину».
The Economist учора опублікував матеріал, який підтверджує: США повністю, а не частково, зупинили постачання зброї Україні. Це сталося через те, що Конгрес досі не затвердив новий пакет фінансування. За інформацією видання, Пентагон уже кілька тижнів не відправляє військової допомоги.
Ситуація на місцях
Місцева вчителька Ольга з села під Ізюмом переконана, що ситуація складна, але не безнадійна: «Ми вже переживали різні часи. Так, страшно, але віримо у свою армію і в те, що допомога таки надійде. А поки що допомагаємо військовим чим можемо — від їжі до теплих шкарпеток».
Згідно з даними Міністерства оборони України, запаси критично важливих видів боєприпасів можуть вичерпатися вже найближчими тижнями. Особливо це стосується артилерійських снарядів калібру 155 мм, які складають основу вогневої потужності українських сил.
«Американська допомога — це не просто снаряди чи системи. Це сигнал підтримки, який чують і наші захисники, і росіяни», — говорить Петро Коваленко, волонтер, який допомагає військовим на Донеччині. Під час нашої розмови він постійно відповідає на дзвінки — координує доставку квадрокоптерів на передову.
Активізація російських атак
Ситуація з припиненням американської допомоги співпала з активізацією російських атак на кількох напрямках фронту. За останній тиждень я бачив, як у Куп’янському напрямку ворог намагається просунутися вперед, користуючись моментом. Місцеві жителі кажуть, що обстріли стали частішими.
Видання The Economist цитує американських чиновників, які стверджують, що призупинення поставок створює серйозні проблеми для української обороноздатності. Особливо критична ситуація з системами протиповітряної оборони, які захищають українські міста від російських ракет та дронів.
Життя поруч з фронтом
У селі Великі Проходи я зустрів Миколу, фермера, який попри щоденні обстріли продовжує працювати на своїй землі. «Знаєте, коли снаряд влучив у сусідній будинок, я зрозумів одну просту річ — якщо всі кинуть свою справу, то за що тоді воюють наші хлопці?» — ділиться він, показуючи на поле, яке готує до весняної сівби.
Європейська допомога
Європейські країни намагаються компенсувати американську паузу. Минулого тижня Німеччина анонсувала додатковий пакет військової допомоги, а Велика Британія пообіцяла збільшити постачання боєприпасів. Проте експерти сходяться на думці, що повністю замінити американську підтримку європейці не зможуть — ні за обсягами, ні за швидкістю.
«На жаль, затримка має кумулятивний ефект. Кожен день без поставок — це не просто день без нової зброї, це ще й день, коли ворог може перегрупуватися і підготуватись до нових атак», — пояснює полковник Сергій, з яким ми спілкувалися в одному з штабів у Харківській області.
Українська адаптація
Тим часом українські військові адаптуються до ситуації. На власні очі я бачив, як інженери одного з підрозділів модифікують старі радянські системи під використання з сучасними приладами навігації. Це вимушена, але вражаюча демонстрація винахідливості.
Жителі прифронтових територій не втрачають оптимізму. «Ми не звикли покладатися лише на когось. Так, допомога потрібна, але головне — це наша єдність і віра у перемогу», — каже мені Марія, волонтерка з Краматорська, яка приїхала з гуманітарною допомогою.
Дебати у Вашингтоні
У Вашингтоні тривають дебати щодо нового пакету допомоги Україні на $60 мільярдів. Згідно з інформацією The Economist, якщо рішення не буде ухвалене найближчим часом, наслідки для української обороноздатності можуть бути дуже серйозними.
Повертаючись до Києва з прифронтової зони, я думав про всіх тих людей, з якими говорив останніми днями. Їхня стійкість вражає, але без належної підтримки ціна опору стає все вищою. І це не просто слова — це реальність, яку я бачу щоразу, відвідуючи регіони, де війна стала щоденним випробуванням.
