Стою на околиці Миколаєва, звідки ще недавно було чутно артилерійські обстріли. Сьогодні тихіше, але спокій оманливий. Мешканці добре знають, що ситуація може змінитися будь-якої миті. Особливо зараз, коли новини зі США сповнені тривожних сигналів.
“Ми щодня перевіряємо новини про військову допомогу. Це як прогноз погоди для нас – тільки важливіший у тисячу разів”, – розповідає Олександр, колишній військовий, який зараз допомагає з евакуацією цивільних з прифронтових територій.
Останніми днями я спілкувався з десятками людей у кількох областях України. Від Миколаєва до Запоріжжя тема американської військової допомоги звучить у кожній розмові. Новина про її можливе припинення сколихнула не лише військових, але й цивільних.
Що стоїть на кону?
Заморожування постачання американської зброї – це не просто новина з далекого Вашингтона. Для України це питання буквального виживання на полі бою. За останні два роки США надали військової допомоги на понад 44 мільярди доларів.
“Без американських систем ППО ми би мали набагато більше зруйнованих енергетичних об’єктів і цивільної інфраструктури”, – говорить Марина Козлова, енергетик з Кременчука, місто якого неодноразово потерпало від ракетних ударів.
За даними Міністерства оборони України, американська допомога становить близько 50% усієї міжнародної військової підтримки. Особливо критичними є системи HIMARS, ракети Patriot та боєприпаси для артилерії.
Голоси з фронту
Під час мого візиту до Запорізької області мені вдалося поспілкуватися з бійцями, які нещодавно повернулися з ротації. Їхні свідчення особливо цінні, бо показують реальний стан справ.
“Американські боєприпаси для нас – це як паливо для автомобіля. Без них ми просто зупинимося”, – каже Віталій, командир артилерійського підрозділу. – “Якщо поставки припиняться, ми відчуємо це дуже швидко, буквально за кілька тижнів”.
Військові експерти підтверджують ці слова. За оцінками аналітичного центру “Оборонний монітор”, Україна щодня використовує близько 5-6 тисяч артилерійських снарядів. Власне виробництво покриває лише невелику частину цих потреб.
Що саме може втратити Україна?
Аналізуючи пакети допомоги, які були надані раніше, можна виділити кілька критичних компонентів:
1. Системи протиповітряної оборони Patriot та NASAMS, які захищають українські міста від ракетних ударів.
2. Реактивні системи залпового вогню HIMARS, що дозволяють вражати російські командні пункти та склади боєприпасів у глибокому тилу.
3. Бронетехніка, включаючи Bradley та Stryker, яка забезпечує мобільність піхоти.
4. Артилерійські системи та боєприпаси, що становлять основу вогневої потужності ЗСУ.
5. Протитанкові системи Javelin, що довели свою ефективність проти російської бронетехніки.
“Найболючішою буде втрата боєприпасів стандарту НАТО калібру 155-мм”, – пояснює Андрій Ковальчук, військовий аналітик, з яким я зустрівся у Києві. – “Українська армія значною мірою перейшла на цей стандарт, і без американських поставок виникне критичний дефіцит“.
Людський вимір кризи
У Краматорську я зустрів Ірину, волонтерку, яка допомагає місцевій лікарні. Її історія показує, як військова допомога безпосередньо впливає на життя цивільних.
“Коли наша ППО працює добре, ми маємо менше поранених. Це проста математика”, – каже вона, показуючи на вікна лікарні, заклеєні захисною плівкою. – “Минулого місяця після потужного обстрілу до нас привезли 12 поранених. Якби не американські системи ППО, таких випадків було б у рази більше”.
За даними ООН, з початку повномасштабного вторгнення в Україні загинуло понад 10 тисяч цивільних. Експерти вважають, що без західних систем ППО ця цифра була б значно вищою.
Європейська альтернатива?
Чи може Європа компенсувати американську допомогу? Це питання я поставив кільком експертам.
“Європейські країни значно збільшили свою підтримку, але повністю замінити США вони не зможуть”, – пояснює Тарас Чмут, голова фонду “Повернись живим“. – “Виробничі потужності європейської оборонної промисловості обмежені, і навіть при бажанні вони фізично не здатні надати таку кількість озброєння, як США”.
Європейські лідери вже заявили про готовність збільшити допомогу, але конкретних цифр поки немає. Найбільш активну підтримку демонструють Великобританія, Польща та країни Балтії.
Що далі?
Повертаючись до Києва після двотижневої поїздки регіонами, я бачу, як країна готується до можливої кризи. Українська влада активізувала дипломатичні зусилля, а оборонна промисловість намагається збільшити власне виробництво.
“Ми готуємося до різних сценаріїв, включаючи найгірший”, – говорить Сергій Лещенко, радник голови Офісу Президента, якого я зустрів на конференції з питань безпеки. – “Але важливо розуміти, що без міжнародної підтримки Україні буде надзвичайно складно стримувати російську агресію”.
Експерти прогнозують, що за відсутності американської допомоги українські сили будуть змушені перейти до більш консервативної тактики, економлячи боєприпаси та захищаючи найбільш критичні ділянки фронту.
“Це не означає поразку, але значно ускладнить нашу здатність проводити активні бойові дії”, – підсумовує військовий аналітик Олександр Мусієнко.
Поки політики у Вашингтоні сперечаються, українці продовжують боротися. Як сказав мені 58-річний фермер з Херсонщини Микола: “Ми вистояли в найтяжчі часи. Вистоїмо і зараз. Але краще б нам не доводилося робити це без допомоги друзів”.
