Літературний фестиваль Запоріжжя 2024 кидає виклик російській окупації
У прифронтовому Запоріжжі, місті, яке вже понад два роки живе під постійними обстрілами, відбулося щось неймовірне. Літературний фестиваль “Запоріжжя.Читання” зібрав сотні містян та гостей, демонструючи, що культура здатна квітнути навіть на межі зони бойових дій.
Минулого тижня я мала честь відвідати цю подію, що стала справжнім символом незламності українського духу. Фестиваль розгорнувся в історичному центрі міста, де попри регулярні повітряні тривоги звучало українське слово, лунали дискусії та панували емоції.
“Культура – це наша зброя, яку ніхто не здатен відібрати,” – поділилася зі мною Олена Карпенко, одна з організаторок події. “Коли росія намагається знищити нашу ідентичність, ми відповідаємо творчістю.”
Запоріжжя – місто особливе. Хоча росія цинічно включила його до списку “своїх” територій після псевдореферендумів 2022 року, місто залишається українським і продовжує боротись. Саме тут, на перетині фронту та тилу, література набуває нового, глибшого значення.
Українські письменники на передовій культури
Фестиваль зібрав понад двадцять українських письменників, серед яких Сергій Жадан, Катерина Бабкіна та Андрій Курков. Варто зазначити, що за даними Українського інституту книги, інтерес до української літератури від початку повномасштабної війни зріс на 45%.
“Сьогодні література – це не просто розвага чи естетична насолода. Це спосіб осмислення травми, інструмент збереження нашої колективної пам’яті,” – зауважив під час дискусії Андрій Курков, президент українського ПЕН-клубу.
Література для наймолодших
Особливістю фестивалю стали воркшопи для дітей, організовані в укриттях – щоб навіть повітряні тривоги не переривали культурний процес. Бачити, як маленькі запоріжці створюють власні комікси про супергероїв, які захищають їхнє місто, було щемно і натхненно водночас.
“Діти – найчутливіший барометр війни,” – розповіла мені Марина Соколова, дитяча письменниця та ведуча творчих майстерень. “Через творчість вони проживають свій досвід і вчаться будувати майбутнє попри все.”
Культурний спротив окупації
За статистикою Міністерства культури та інформаційної політики України, з початку повномасштабного вторгнення росія знищила або пошкодила понад 1500 об’єктів культурної спадщини. Серед них – 123 бібліотеки. Тому поява нового літературного простору на мапі прифронтового міста – це більше, ніж культурна подія. Це акт спротиву.
Вражаючою була виставка “Книги, що вижили“, де представили врятовані з-під завалів видання з бібліотек Маріуполя, Бахмута та інших міст, які постраждали від російської агресії.
“Кожна врятована книга – це збережена частинка нашої ідентичності,” – пояснив мені Олександр Ковальчук, історик та куратор виставки. “Росія намагається стерти нашу культуру, але ми не дамо їй цього зробити.”
Поезія під відкритим небом
Особливу атмосферу створювали читання поезії просто неба. Коли Сергій Жадан читав вірші біля пам’ятника Тарасу Шевченку, площа була переповнена. Люди слухали, затамувавши подих, а коли лунала повітряна тривога, просто відкривали парасольки – ніби намагаючись захистити поезію від ворожої загрози.
За даними соціологічного дослідження Українського центру культурних досліджень, 67% українців вважають, що культурні події під час війни допомагають їм зберігати емоційну стійкість. Це підтверджують і відвідувачі фестивалю.
“Я прийшла сюди з донькою, щоб показати їй – життя продовжується навіть у такі часи,” – поділилася Наталія, вчителька української мови. “Література дає нам силу і надію.”
Майбутнє української культури
Промовистим став і книжковий ярмарок, де видавництва з усієї України представили свої новинки. Найпопулярнішими були видання про історію України, дитячі книжки про війну та поетичні збірки фронтових авторів.
Запорізький фестиваль став частиною ширшого руху “Культура незламності“, який об’єднує культурні ініціативи у прифронтових містах. За інформацією Українського культурного фонду, з початку повномасштабного вторгнення в Україні проведено понад 300 культурних подій у містах, які перебувають під постійними обстрілами.
“Література і мистецтво – це простір свободи, який ми створюємо навіть в умовах несвободи,” – підкреслив під час закриття фестивалю його директор Валентин Терещенко. “Кожна прочитана книга, кожен написаний вірш – це наша відповідь окупантам.”
Виходячи з фестивального майданчика, я помітила графіті на стіні: “Культура – це ДНК нації”. Літературний фестиваль у Запоріжжі доводить, що українська культура не просто виживає в умовах війни – вона трансформується, набуває нових смислів і продовжує єднати людей.
Коли росія намагається привласнити наші території через фальшиві “референдуми”, ми відповідаємо справжньою присутністю – через книги, через слово, через нашу незламну культуру. І це, можливо, найважливіша перемога, яку ми здобуваємо щодня.
