Інтерв’ю з мером Харкова
Сонце немилосердно пече, коли я під’їжджаю до будівлі Харківської міської ради. У місті, що другий рік живе під постійними обстрілами, зараз відносно тихо. Напередодні нічна тривога знову підняла харків’ян з ліжок, але сьогодні вдень повітря тремтить лише від літньої спеки.
Ігор Терехов зустрічає мене у своєму кабінеті. Втомлений погляд, але рішучий вираз обличчя – міський голова Харкова явно не з тих, хто здається. На столі – карти міста, папки з документами і три телефони, які, здається, не замовкають ні на хвилину.
“Кожен день починається з перевірки нічних руйнувань і втрат. Це вже стало рутиною”, – каже Терехов, запрошуючи мене сісти. “Але ми навчилися жити й працювати навіть у таких умовах”.
Харків – місто-фортеця на сході країни – зазнав найбільше ударів з початку повномасштабного вторгнення. Але щодня його мешканці доводять неймовірну стійкість.
Безпека міста
“Як ви оцінюєте нинішню ситуацію з безпекою міста?” – моє перше питання.
“Харків – це щит України на сході. Ми стоїмо за 30 кілометрів від кордону з Росією. Обстріли продовжуються щодня, але наша оборона міцніє”, – відповідає Терехов. “Ми встановили вже понад 1200 укриттів у різних районах міста, обладнали майже всі станції метро як бомбосховища”.
Олена Петренко, керівниця департаменту цивільного захисту міської ради, яка приєдналася до нашої розмови, додає: “У кожному районі міста працюють координаційні центри, які цілодобово готові реагувати на надзвичайні ситуації. Понад 500 волонтерів пройшли навчання з першої допомоги”.
Життя триває
Однак найбільше вражає те, що попри постійну загрозу, місто продовжує жити. Працюють школи, лікарні, громадський транспорт. А нещодавно міська влада навіть висадила нові клумби вздовж центральних вулиць.
“Ми ніколи не зупиняємо роботу з благоустрою міста”, – пояснює Терехов. “Квіти, чисті вулиці, відремонтовані дороги – це важливо для духу харків’ян. Люди мають бачити, що життя триває, незважаючи ні на що”.
Настрої містян
Мене цікавить, як змінилися настрої містян за час війни.
“Харків’яни – особливі люди. Коли на початку повномасштабного вторгнення ворог стояв біля околиць міста, ніхто не вірив, що ми втримаємось. Але ми втримались”, – з гордістю говорить міський голова. “Зараз у місті проживає близько 1,2 мільйона людей. Багато хто повернувся, відкрились нові підприємства”.
Михайло Донцов, власник невеликої пекарні в Шевченківському районі, підтверджує ці слова: “Ми відкрилися три місяці тому. Звісно, під час тривог закриваємось і всі спускаються в укриття. Але загалом працюємо щодня, і клієнтів не бракує”.
Освіта в умовах війни
Важливою частиною життєздатності міста стала адаптація освіти до воєнних умов. За словами Тетяни Воронової, директорки Департаменту освіти, майже 70% шкіл у місті облаштували власні укриття, решта працюють у дистанційному форматі.
“Найскладніше – це відновлення пошкоджених навчальних закладів”, – розповідає вона. “За минулий рік нам вдалося відремонтувати 23 школи, які постраждали від обстрілів. Цього року плануємо завершити роботи ще у 15 закладах”.
Енергетична безпека
Однак найбільший виклик для міста – енергетична безпека. Минулої зими Харків пережив найскладніші місяці з постійними відключеннями світла та опалення.
“Ми встановили понад 500 генераторів у критично важливих об’єктах інфраструктури”, – пояснює Терехов. “Цього року готуємося ще ретельніше – закуповуємо обладнання, готуємо альтернативні джерела енергії. Головне – щоб у лікарнях, школах та на об’єктах водопостачання завжди було світло“.
Виклики сьогодення
Запитую мера про найбільші проблеми, з якими стикаються харків’яни сьогодні.
“Звісно, це безпека і відчуття невизначеності”, – відповідає він. “Але також житлове питання. Тисячі людей втратили домівки через обстріли. Ми запустили програму тимчасового житла, але цього замало. Потрібна державна підтримка і міжнародні програми відбудови”.
Цю інформацію підтверджує і Міжнародна організація з міграції, яка оцінює кількість пошкоджених будинків у Харківській області у понад 7000 об’єктів.
Плани на майбутнє
Незважаючи на всі труднощі, у планах міської влади – масштабні проєкти відбудови та розвитку. Терехов ділиться амбітним баченням:
“Ми вже розробили план відновлення Харкова. Це буде місто-фортеця з найсучаснішою інфраструктурою. Ми збудуємо нові житлові квартали, промислові об’єкти, парки. Війна не триватиме вічно, і ми маємо бути готовими до відбудови”.
Наша розмова переривається черговим дзвінком. Терехов вибачається і коротко відповідає на якесь термінове питання. Його робочий день, схоже, не має кінця.
“Місто – як живий організм. Навіть під обстрілами воно продовжує жити, розвиватися, дихати”, – говорить мер, повертаючись до розмови. “І наше завдання – забезпечити, щоб серце Харкова продовжувало битися, незважаючи ні на що”.
Виходячи з міської ради, я помічаю групу комунальників, які висаджують яскраві чорнобривці біля входу. Ця картина, мабуть, найкраще символізує нинішній Харків – місто, яке попри все продовжує жити і вірити у своє майбутнє.
