Нагороди УПА: документи і архівні свідчення вручення
У затишному приміщенні архіву, де час ніби завмер у стосах пожовклих паперів, я гортаю документи, що розкривають маловідому сторінку української історії – нагородну систему Української Повстанської Армії. Кожен аркуш – це не просто історичний документ, а свідчення героїзму, людських доль та боротьби за незалежність України.
УПА створила власну систему відзнак, яка відображала цінності та ідеали визвольного руху. Нагороди мали на меті відзначити мужність повстанців у боротьбі проти нацистських та радянських окупантів, підтримати бойовий дух та засвідчити організованість і державницький характер українського підпілля.
“Нагороди для повстанців були не просто металевими відзнаками, а символом визнання їхньої самопожертви та віри в майбутню незалежну Українську державу,” – розповідає Оксана Кравчук, історикиня та дослідниця визвольного руху з Інституту національної пам’яті.
Офіційна система нагород
Архівні матеріали свідчать, що офіційна система нагород УПА була затверджена наказом Головного військового штабу УПА від 27 січня 1944 року. Документ підписаний головнокомандувачем УПА Романом Шухевичем (псевдо “Тарас Чупринка”). Згідно з наказом, встановлювалися бойові відзнаки: Золотий Хрест Бойової Заслуги, Срібний Хрест Бойової Заслуги, Бронзовий Хрест Бойової Заслуги та Золотий Хрест Заслуги.
Особливо цінними є знайдені нещодавно в архівах документи про процедуру нагородження. “Представлення до нагороди готували безпосередні командири підрозділів, детально описуючи подвиги бійців. Рішення про нагородження приймала спеціальна комісія, а затверджував Головний командир УПА,” – пояснює Віктор Савченко, архівіст Галузевого державного архіву СБУ.
Церемонії нагородження
В одному з документів я натрапила на зворушливий опис церемонії нагородження у лісі біля села Космач на Прикарпатті в 1945 році. Сотня повстанців вишикувалась у каре, командир зачитав наказ про нагородження, а тоді вручив Бронзовий Хрест Бойової Заслуги молодому бійцю з псевдо “Смерека” за порятунок поранених побратимів під час бою з підрозділом НКВС.
Цікавими є свідчення учасниці підпілля Марії Савчин (псевдо “Марічка”), які зберігаються в архіві Центру досліджень визвольного руху. Вона описує, як у підпільній майстерні виготовляли нагороди з підручних матеріалів: “Для виготовлення хрестів використовували навіть гільзи від набоїв. Майстри працювали вночі при свічках, шліфуючи метал простими інструментами”.
Статистика та значення нагород
Статистика нагороджень, за даними Українського інституту національної пам’яті, вражає: Золотим Хрестом Бойової Заслуги першого класу було нагороджено лише 6 осіб, другого класу – близько 20 осіб. Загалом різними відзнаками УПА було нагороджено близько 2000 учасників визвольної боротьби.
Дослідник Михайло Ковальчук з Національного музею історії України у Другій світовій війні звертає увагу на унікальність нагородної системи УПА: “Це була цілісна система, розроблена за зразком державних нагородних систем, що підкреслювало державницький характер українського визвольного руху. Кожна відзнака мала чіткі критерії присудження та особливий статус”.
Архівні свідчення
У архівах Центру досліджень визвольного руху зберігаються рідкісні фотографії нагороджених повстанців та оригінальні зразки відзнак. Особливо цінною є колекція нагородних листів із підписами командирів УПА різних рівнів. Ці документи розкривають не лише формальну процедуру нагородження, але й людські історії, що стоять за кожною відзнакою.
“Кожна нагорода – це не просто відзначення бойових заслуг, а й визнання внеску в боротьбу за незалежність України. Повстанці часто ризикували життям, щоб передати нагороди родинам загиблих побратимів,” – розповідає Іван Патриляк, декан історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Розширення системи нагород
Згідно з документами, нагороди вручалися не лише військовим УПА, але й учасникам цивільної мережі ОУН, які забезпечували повстанців харчами, переховували поранених, передавали інформацію. Це свідчить про розуміння повстанським керівництвом важливості підтримки місцевого населення у визвольній боротьбі.
Після розсекречення архівів СБУ дослідники отримали доступ до унікальних свідчень про те, як радянські спецслужби полювали за нагородженими повстанцями, вважаючи їх особливо небезпечними ворогами. Нагороди УПА у захоплених підпільників слугували для радянської влади доказом “особливої вини” в боротьбі проти режиму.
Сучасне значення
Сьогодні нагороди УПА – це не лише музейні експонати, а й важливий елемент національної пам’яті. Вони нагадують нам про тих, хто боровся за свободу України в надзвичайно складних умовах, коли перемога здавалася неможливою, але віра в Україну була сильнішою за страх смерті.
Працюючи з архівними документами про нагороди УПА, я відчуваю особливий зв’язок з тими часами. Кожен нагородний лист, кожне фото, кожен спогад – це маленька частинка великої історії боротьби за незалежність, яка продовжує надихати нас і сьогодні.
