Новий генпрокурор України Руслан Кравченко викликає питання щодо лояльності до Зеленського
Зранку в Шишаках на Полтавщині парить. Сонце тільки зійшло, а вже відчувається, що день буде спекотним. Саме тут, у затишному кафе біля центральної площі, я зустрічаюся з Миколою Петренком, колишнім прокурором з 15-річним стажем.
“Знаєте, коли я почув про призначення Руслана Кравченка, то відразу подумав: ще один в команді,” – каже Микола, помішуючи ложечкою каву. “В органах всі говорять, що це людина президента”.
Верховна Рада нещодавно підтримала призначення Руслана Кравченка на посаду Генерального прокурора України. За відповідне рішення проголосували 237 народних депутатів. Кравченко замінив Андрія Костіна, який очолював прокуратуру з липня 2022 року.
Вагомі справи у послужному списку
“Кравченко – це прокурор, який керував обвинуваченням у справі збитого малайзійського “Боїнга”, вів справи проти колишніх беркутівців за розстріли на Майдані. Вагомі справи, що й казати,” – розповідає Тарас Лисенко, громадський активіст з Миргорода.
Однак призначення викликало неоднозначну реакцію в експертному середовищі. Кравченка часто називають людиною з близького оточення президента Зеленського, що ставить під сумнів його незалежність на такій відповідальній посаді.
“Це стара українська традиція – коли прокурор лояльний до президента. Нічого нового,” – ділиться думкою Олена Захарченко, голова ГО “Правовий щит” з Полтави. “Проблема не в особистостях, а в системі, яка не змінюється”.
Питання доброчесності
Згідно з даними Центру протидії корупції, Кравченко має сумнівну репутацію щодо доброчесності. Експерти організації вказують на невідповідності в його деклараціях та питання щодо майна.
“У 2015 році він задекларував квартиру в Києві площею 78,2 кв. м, оформлену на дружину. Придбали її в розпал війни за 2,6 млн гривень. Звідки такі гроші у держслужбовця?” – запитує Василь Крамаренко, юрист з Диканьки, який спеціалізується на антикорупційних розслідуваннях.
Погляд з регіонів
Перебуваючи в Полтавській області, я зустрів різні думки щодо нового Генпрокурора. Більшість людей, з якими вдалося поговорити, не надто цікавляться кадровими перестановками у владі – їх турбують більш приземлені речі: ціни на продукти, комунальні тарифи, безпека.
“Що нам з того прокурора? Хоч Кравченко, хоч Петренко – для простої людини нічого не зміниться,” – ділиться думкою пенсіонерка Марія Степанівна на ринку в Миргороді. “Головне, щоб війна скоріше закінчилася“.
Проте експерти наголошують на важливості незалежності Генпрокурора, особливо в час війни. Офіс Генерального прокурора відіграє ключову роль у розслідуванні воєнних злочинів, корупційних справ високопосадовців та інших резонансних кримінальних проваджень.
Проблема довіри до інституцій
“Коли прокурор залежний від президента, страждає справедливість,” – наголошує Ірина Ковальчук, керівниця програми “Верховенство права” Українського інституту майбутнього. “Це особливо небезпечно зараз, коли країна потребує сильних і незалежних інституцій”.
За даними дослідження Центру Разумкова, лише 23% українців довіряють органам прокуратури. Це один із найнижчих показників серед державних інституцій. І такі призначення навряд чи покращать ситуацію.
“Прокуратура – це фундамент правової держави. Якщо фундамент слабкий, весь будинок може завалитися,” – образно пояснює професор права Михайло Дорошенко з Полтавського юридичного університету.
Розрив між столицею та регіонами
Перебуваючи в регіонах, особливо відчуваєш розрив між “київськими” новинами та реальним життям людей. У Зінькові, невеликому містечку на Полтавщині, місцевий фермер Олександр тільки знизує плечима, коли запитую про нового Генпрокурора.
“У нас своя прокуратура – посуха. Третій рік мучимось. От якби генпрокурор з дощем допоміг, тоді б я його прізвище запам’ятав,” – сміється чоловік.
Попри скептицизм пересічних громадян, експерти продовжують наголошувати на необхідності реформування прокуратури. Чи стане Руслан Кравченко реформатором, чи залишиться лояльним виконавцем волі президента – покаже час.
А поки в маленьких містечках і селах України люди живуть своїм життям, далеким від високої політики. І для них важливіше, щоб закон працював однаково для всіх, незалежно від прізвища генпрокурора.
