Вже кілька днів спостерігаю, як мати мого племінника намагається відірвати його від телефона. Маленькому Тарасику лише дев’ять, але він уже знає всі функції TikTok і годинами гортає відео. “Раніше хоч книжки читав, а тепер тільки в телефоні сидить,” – зітхає сестра. Ця ситуація знайома багатьом українським сім’ям.
Минулого тижня я відвідав школу в Решетилівці, що на Полтавщині. Директорка Олена Петрівна розповідає: “Діти на уроках постійно відволікаються на повідомлення. Навіть забрали телефон – вони думками там, у віртуальному світі. А деякі батьки обурюються, коли ми намагаємося контролювати використання гаджетів під час навчання”.
Проблема залежності дітей від соціальних мереж стала настільки гострою, що зараз обговорюється на державному рівні. Чи готова Україна впровадити законодавчі обмеження доступу неповнолітніх до соцмереж, як це вже зробили деякі країни?
Світовий досвід: від рекомендацій до заборон
“Ми вивчаємо міжнародний досвід, але слід розуміти, що копіювати чужі моделі без адаптації – не найкращий підхід,” – пояснює Тарас Кремінь, Уповноважений із захисту державної мови, з яким мені вдалося поспілкуватися минулого місяця.
Франція ще з 2022 року запровадила вікові обмеження для соцмереж – 13 років. Велика Британія планує ввести штрафи для платформ, які не перевіряють вік користувачів. А в США вже діють закони, які забороняють дітям до 14 років користуватися соцмережами без батьківської згоди.
Особливо цікавий приклад – Норвегія, де замість прямих заборон запровадили цифрову освіту з молодших класів. “У нас діти вчаться медіаграмотності, а не просто сидять у TikTok,” – розповідала мені норвезька колега Астрід під час міжнародної журналістської конференції.
Українські реалії: між безпекою та свободою
Коли я приїхав до Краматорська, місцева активістка Марина Коваленко поділилася своїм баченням: “Зараз діти у прифронтових регіонах часто використовують соцмережі як єдиний спосіб спілкування з друзями, які виїхали. Тут питання не просто розваг, а психологічної підтримки”.
За даними дослідження ГО “Розвиток цифрових компетенцій“, 78% українських дітей віком 10-15 років проводять у соцмережах понад 4 години щодня. Це значно перевищує рекомендовані ВООЗ норми.
“Моя донька навчається онлайн, спілкується з друзями онлайн, навіть займається музикою через інтернет. Як я можу обмежувати її час у мережі?” – запитує Олег, батько 14-річної дівчинки з Дніпра.
Міністерство цифрової трансформації розглядає кілька моделей регулювання:
1. Запровадження верифікації віку на рівні операторів мобільного зв’язку
2. Створення спеціальних “дитячих” версій популярних додатків
3. Розробка системи батьківського контролю на державному рівні
4. Посилення відповідальності соцмереж за верифікацію користувачів
“Ми не хочемо просто забороняти. Наша мета – створити безпечний цифровий простір для дітей,” – зазначає Олександр Борняков, заступник міністра цифрової трансформації.
Думка експертів: що ефективніше – заборони чи освіта?
Психологиня Наталія Карпенко, з якою я познайомився під час підготовки матеріалу про підліткову депресію, має чітку позицію: “Заборони без освіти не працюють. Діти знайдуть спосіб обійти обмеження, якщо не розумітимуть їхньої мети”.
Директор Інституту розвитку цифрового суспільства Михайло Федоров підтримує: “Необхідно розвивати критичне мислення. Дитина повинна сама навчитися відокремлювати корисний контент від шкідливого”.
Під час мого візиту до Вінниці вчителька інформатики Людмила Степанівна розповіла про власний підхід: “Ми з дітьми робимо проєкти про безпеку в інтернеті. Вони самі досліджують ризики і вчаться захищатися”.
Позиція батьків: за і проти державного втручання
Батьківська спільнота розділилася у своїх поглядах. Під час опитування, проведеного ГО “Батьки за цифрову безпеку”, 62% підтримали ідею державних обмежень, але з важливим застереженням – необхідні механізми контролю батьками.
“Я за те, щоб були обмеження, але вирішувати, коли моя дитина готова до соцмереж, маю я, а не чиновник,” – ділиться Ірина з Луцька, мама двох підлітків.
Валентин, батько трьох дітей із Запоріжжя, має іншу думку: “Мої старші діти вже залежні від соцмереж. Якби держава раніше встановила правила, можливо, було б легше”.
Законодавчі ініціативи: що очікувати
У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №7755 “Про захист дітей у цифровому просторі“, який передбачає:
– Обов’язкову верифікацію віку для користувачів соцмереж
– Заборону цільової реклами для неповнолітніх
– Обмеження часу користування соцмережами для дітей до 16 років
– Штрафи для платформ, які порушують правила
Олена Кривенко, співавторка законопроєкту, розповіла мені: “Ми не прагнемо ізолювати дітей від цифрового світу. Наше завдання – створити правила, які захистять їх психічне здоров’я та приватність”.
Технічні виклики: як реалізувати контроль
Найскладніше питання – технічна реалізація. Як перевіряти вік користувачів? Хто контролюватиме дотримання правил?
“Нам потрібна проста і надійна система верифікації, яка не порушуватиме приватність,” – пояснює Дмитро Саєнко, спеціаліст з кібербезпеки.
Під час відрядження до Львова я відвідав IT-компанію, яка розробляє рішення для батьківського контролю. Керівник проєкту Андрій показує додаток: “Батьки можуть встановлювати часові обмеження, фільтрувати контент, отримувати звіти про активність. Це дає контроль, але не тотальний нагляд”.
Чи готова Україна до обмежень?
Коли я повертався з Ужгорода, в купе потягу познайомився з Максимом, 15-річним школярем. На моє запитання про обмеження соцмереж він відповів: “Дорослі думають, що ми тільки дурниці там дивимося. А я вивчаю англійську через TikTok і знайшов друзів з різних країн”.
Історія Максима підкреслює важливу думку: регулювання має бути розумним і не обмежувати освітні можливості цифрового світу.
Україна, ймовірно, піде шляхом збалансованого підходу – поєднання вікових обмежень, цифрової освіти та посилення відповідальності платформ. Але ключовою залишається роль батьків.
Як зауважила психологиня Наталія Карпенко: “Жоден закон не замінить розмови з дитиною. Поясніть, чому ви встановлюєте обмеження, і дитина скоріше прийме їх”.
На цьому шляху Україні доведеться знайти баланс між захистом дітей і розвитком їхніх цифрових навичок, які стають все важливішими для майбутнього.
