Повернення з полону
Як журналіст, який роками об’їжджає українські регіони, я бачив безліч історій радості та болю. Але сьогоднішні події викликають особливі емоції.
Україна повернула з російського полону нову групу своїх захисників. Про це повідомив Президент України Володимир Зеленський у своїх соціальних мережах. За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, додому повернулися 75 наших воїнів.
“Ми повернули 75 наших людей з російського полону. Військовослужбовці ЗСУ, Нацгвардії та прикордонної служби. Більшість з них – захисники Маріуполя”, – зазначив Зеленський.
Серед звільнених українців є люди, які потрапили у полон ще на початку повномасштабного вторгнення. Багато хто з них пройшов через справжні кола пекла в російських в’язницях.
Історії родин полонених
Мені доводилося спілкуватися з родинами полонених у різних куточках України. Пам’ятаю зустріч у маленькому селі на Полтавщині, де мати військового щодня молилася перед образами за повернення сина. “Я вже й не знаю, чи живий він, але серце відчуває – мій хлопчик десь там бореться”, – казала вона мені, витираючи сльози.
За інформацією Міністерства оборони України, російській стороні передали таку ж кількість військовополонених – 75 осіб. Обмін відбувся за формулою “75 на 75”. У процесі посередником виступили Об’єднані Арабські Емірати.
Омбудсмен Дмитро Лубінець повідомив, що це вже 52-й обмін з початку повномасштабного вторгнення. Загалом з російського полону повернулися 3 764 українці.
“Ми не зупиняємось і працюємо над поверненням усіх наших людей. Кожен обмін наближає нас до головної мети – повернути всіх додому”, – наголосив Лубінець.
Солідарність громад
Під час своїх репортажів з прикордонних територій я неодноразово чув від місцевих жителів, як вони чекають на повернення своїх близьких. У невеликому містечку на Харківщині цілий район організував групу підтримки для родин полонених. Вони збираються щотижня, діляться новинами та допомагають одне одному триматися.
“Ми як одна велика родина. Коли повертається хтось з полону – це свято для всіх нас, навіть якщо це не наш рідний”, – розповідала мені Марія, дружина військового, якого захопили під Бахмутом.
Українська влада постійно наголошує, що робота над поверненням всіх полонених продовжується щодня. За словами представників Координаційного штабу, переговори часто тривають цілодобово.
Шлях реабілітації
Повернення з полону – це лише початок довгого шляху реабілітації. Звільнені українці проходять медичне обстеження та отримують психологічну допомогу. Багато хто розповідає про нелюдські умови утримання, тортури та приниження.
Волонтер реабілітаційного центру на Львівщині, де я побував минулого місяця, ділився зі мною: “Ці хлопці повертаються іншими людьми. Наше завдання – допомогти їм знову відчути, що вони вдома, в безпеці, серед своїх”.
Історії звільнених полонених наповнені як жахіттями російської неволі, так і незламною силою духу наших захисників. Вони розповідають про підтримку одне одного в найтяжчі моменти, про пісні, які співали пошепки, аби не почули наглядачі, про вірші, які складали в голові, щоб не втратити розум.
Гуманітарний аспект
Обмін полоненими залишається одним із небагатьох діючих гуманітарних механізмів між Україною та Росією під час війни. Кожне повернення наших людей – це маленька, але надзвичайно важлива перемога.
У невеликій церкві на Тернопільщині я бачив стіну з фотографіями всіх місцевих, хто перебуває в полоні. Щоразу, коли хтось повертається, біля його фото запалюють особливу свічку – символ повернення до життя.
Україна продовжує боротися за кожного свого громадянина. І ця боротьба не припиниться, доки останній полонений не повернеться додому.
