Оцифрування архівів міжвоєнного Львова: у Львові оцифрували архівні справи
У Державному архіві Львівської області завершили масштабний проєкт з оцифрування майже 800 справ Львівського воєводського управління міжвоєнного періоду. Ці документи охоплюють 1921-1939 роки та відкривають нові сторінки нашої історії для дослідників, краєзнавців та всіх, хто цікавиться минулим Львівщини.
Коли я вперше потрапила до сховищ обласного архіву, мене вразила кількість документів, що чекають свого дослідника. Пожовклі від часу сторінки зберігають голоси минулого, але доступ до них донедавна був обмежений. Паперові документи поступово руйнуються, а їхнє використання лише прискорює цей процес.
“Оцифрування – це не просто технічний процес, це порятунок нашої історичної пам’яті,” – розповідає Оксана Мартиненко, директорка Державного архіву Львівської області. За її словами, робота тривала понад рік і охопила найцінніші документи з фонду Львівського воєводського управління.
Значення міжвоєнних документів
Чому ці документи такі важливі? Міжвоєнний період – особливий час для Львова. Місто входило до складу Другої Речі Посполитої, але зберігало свій унікальний культурний код. Українська громада активно розвивала свої інституції, створювала кооперативи, культурні товариства. Всі ці процеси знайшли відображення в архівних документах.
Серед оцифрованих матеріалів – звіти про діяльність українських товариств, кооперативів, читалень “Просвіти”. Є документи про економічне життя регіону, статистичні дані, протоколи засідань органів місцевого самоврядування. Як культурологиня, я особливо зацікавилась матеріалами про мистецькі виставки, театральні постановки та літературні вечори.
“Ми відкриваємо доступ до джерел, які розповідають про щоденне життя людей, їхні радощі й турботи, громадську активність і культурні прагнення,” – пояснює Андрій Ковальчук, архівіст, який брав участь у проєкті.
Цифровізація архівної спадщини
За даними Українського культурного фонду, лише 5% українських архівних документів доступні в цифровому форматі. Тому кожен такий проєкт – важливий крок до збереження нашої спадщини. У розвинених країнах цей показник сягає 30-40%, і Україна поступово наздоганяє ці стандарти.
Оцифрування має й практичний вимір. Раніше для роботи з цими документами дослідникам доводилося їхати до Львова, проводити дні в читальному залі архіву. Тепер ці матеріали стануть доступними онлайн – через кілька місяців їх розмістять на сайті архіву та на спеціальній платформі “Архів без меж”.
Унікальні знахідки
Під час роботи з документами архівісти виявили чимало цікавих знахідок. Наприклад, невідомі раніше фотографії театральних вистав львівського театру “Розмаїтості”, документи про візит Марії Склодовської-Кюрі до Львова у 1924 році, а також листування українських громадських діячів з представниками влади.
“Кожен документ – це не просто інформація, а живий зв’язок з минулим,” – ділиться враженнями Соломія Вербицька, історикиня, яка вже працювала з оцифрованими матеріалами. Вона досліджує діяльність жіночих організацій міжвоєнного Львова і знайшла в архіві унікальні свідчення про перші жіночі професійні об’єднання.
Реалізація проєкту
Проєкт реалізували за підтримки Українського культурного фонду та у співпраці з Інститутом історичних досліджень Львівського національного університету імені Івана Франка. Його вартість склала понад 800 тисяч гривень.
Архівісти використовували сучасне сканувальне обладнання, яке дозволяє створювати цифрові копії без шкоди для оригіналів. Кожен документ проходив спеціальну підготовку перед скануванням – видалення скріпок, розгладжування, за потреби – реставрацію.
Наступний етап – створення електронного каталогу та забезпечення зручного пошуку по оцифрованих документах. Це дозволить дослідникам швидко знаходити потрібні матеріали за ключовими словами, датами, іменами.
Майбутнє архівної цифровізації
Як зазначають фахівці Міністерства культури України, цифровізація архівів – це один із пріоритетів культурної політики держави. До 2025 року планується оцифрувати близько 20% найцінніших архівних фондів країни.
Львівський проєкт став прикладом для інших регіонів. Схожі ініціативи вже розпочались у Києві, Харкові та Одесі. Історики говорять, що це може спричинити справжній дослідницький бум – адже багато тем української історії залишаються малодослідженими саме через обмежений доступ до джерел.
Оцифрування архівів – це не лише про збереження минулого, а й про творення майбутнього. Кожен врятований документ – це можливість краще зрозуміти себе, свою ідентичність, своє коріння. А в часи глобалізації та стрімких змін це особливо важливо.
Архівісти запрошують усіх зацікавлених долучатися до роботи з оцифрованими матеріалами. “Ми хочемо, щоб ці документи жили, щоб вони породжували нові дослідження, книги, виставки,” – підсумовує Оксана Мартиненко. І з цим важко не погодитись. Адже справжня цінність архіву – не в кількості справ, а в тих історіях, які вони допомагають розповісти.
