Повітряна тривога під час операції
Минулої ночі Київ здригався від російських ракет, а лікарі Охматдиту рятували життя дітей. Це була ніч, яку не забуде ніхто з причетних до неймовірної операції з пересадки органів одразу трьом маленьким пацієнтам.
Повітряна тривога, звуки вибухів, розмови про можливу евакуацію у бомбосховище – все це не завадило команді медиків провести унікальну для України трансплантацію. Органи загиблої пацієнтки стали шансом на життя для трьох дітей, які роками чекали на операцію.
“Коли почалися вибухи, ми вже були в операційній,” – розповідає Тарас Мельник, керівник відділення трансплантації. “Евакуювати пацієнтів під час такої складної процедури було неможливо. Ми розуміли ризики, але відступати не могли – це був єдиний шанс для наших дітей.”
Три життя, три історії
Першому пацієнту, 12-річному Денису з Полтавщини, пересадили серце. Хлопчик майже рік перебував у лікарні, його серце працювало на межі можливостей. Другою пацієнткою стала 8-річна Марійка з Житомирської області, яка отримала нирку. Дівчинка три роки жила з діалізом, який забирав майже всі її сили. Третьою була 15-річна Софія з Києва, якій пересадили печінку після тривалої боротьби з генетичним захворюванням.
“Діти вже приходять до тями після операцій,” – каже Олена Васильченко, анестезіолог. “Попереду довгий шлях реабілітації, але головне – всі трансплантації пройшли успішно, незважаючи на складні умови.”
Дар життя
За словами медиків, донором стала молода жінка, яка померла внаслідок інсульту. Її родина прийняла непросте рішення про донорство органів, розуміючи, що це може врятувати інші життя.
“Ми безмежно вдячні родині донора,” – говорить Ярослав Корнійчук, директор Охматдиту. “Їхнє рішення в момент особистої трагедії дало шанс трьом дітям. Це найвищий прояв людяності.”
Розвиток трансплантології в умовах війни
Трансплантологія в Україні розвивається всупереч війні. За минулий рік команда Охматдиту провела 15 трансплантацій різних органів, що втричі більше, ніж у довоєнний період. Кожна така операція – це результат копіткої роботи десятків фахівців: хірургів, анестезіологів, медсестер, координаторів з трансплантації.
“Сказати, що було страшно – не сказати нічого,” – ділиться Олександра Дмитренко, операційна медсестра. “Але ми не могли зупинитись. Я бачила очі батьків цих дітей, коли вони дізналися про можливість трансплантації. Цей блиск надії неможливо забути.”
Мама Дениса, Наталія, розповідає, що вже втратила надію на порятунок сина: “Денис все слабшав, ми розуміли, що часу мало. Коли серед ночі подзвонили і сказали терміново їхати в лікарню, я не вірила, що це справді відбувається. А потім почалися вибухи… Я молилася за лікарів, за свою дитину і за ту родину, яка в горі знайшла силу допомогти іншим.”
Виклики та перспективи
В Охматдиті зазначають, що система трансплантації в Україні потребує подальшого розвитку. Попри війну, створюється реєстр потенційних донорів, навчаються фахівці, оновлюється обладнання. За підтримки міжнародних партнерів лікарня отримала нове устаткування для транспортування органів.
“Пересадка органів – це не просто операція,” – пояснює професор Ігор Зозуля, трансплантолог з 20-річним досвідом. “Це складний процес, який вимагає координації багатьох людей. Донорський орган має обмежений час для трансплантації. Кожна хвилина на рахунку.”
Шлях до відновлення
За словами лікарів, після пересадки пацієнти залишаться під наглядом щонайменше місяць. Їм необхідно приймати імуносупресивні препарати, щоб уникнути відторгнення органів. Проте прогнози оптимістичні – всі діти мають хороші шанси на повноцінне життя.
“Моя донечка мріє танцювати,” – розповідає тато Марійки. “Через діаліз це було неможливо. Тепер у неї з’явився шанс. Ми вдячні всім, хто зробив це можливим, особливо родині донора. Не знаю, як можна віддячити за такий дар.”
Історія нічної трансплантації в Охматдиті – це історія професіоналізму і відданості українських медиків, які навіть під обстрілами продовжують рятувати життя. Це також історія про силу людяності, яка проявляється найяскравіше у найтемніші часи.
