План дій України проти SLAPP-позовів: Юрчишин про нову стратегію
Минулого тижня мені випала нагода поспілкуватися з головою комітету ВРУ з питань свободи слова Ярославом Юрчишиним під час його візиту до Полтави. Обговорення зосередилося навколо теми, яка останніми роками стала справжньою загрозою для українських журналістів – стратегічних позовів проти участі громадськості, або SLAPP-позовів.
“Це не просто юридичний термін, а реальна проблема для багатьох наших колег,” – розповів мені Юрчишин, поки ми прогулювалися центральною вулицею Полтави. – “SLAPP-позови стали інструментом тиску на журналістів та активістів, особливо в регіонах.”
За його словами, SLAPP-позови – це судові справи, які не мають реальних юридичних підстав, але використовуються для залякування та фінансового виснаження журналістів та громадських активістів. Минулого року в Україні було зафіксовано понад 50 таких випадків, більшість з яких стосувалися регіональних медіа.
“Уявіть собі, журналіст з невеликого міста розслідує корупцію місцевого чиновника. Замість спростування фактів, на нього подають позов на мільйон гривень за нібито завдану шкоду репутації. Не маючи грошей на адвоката, журналіст змушений або забрати матеріал, або зіткнутися з банкрутством,” – пояснює Юрчишин.
Олена Петренко, головна редакторка місцевого видання “Полтавський вісник”, розповіла мені про власний досвід: “Минулого року проти нас подали позов на 800 тисяч гривень після публікації про сумнівні земельні оборудки. Судова тяганина тривала вісім місяців. Ми виграли, але втратили купу часу та ресурсів.”
За статистикою Інституту масової інформації, 70% SLAPP-позовів проти українських журналістів стосуються розслідувань корупції, 20% – висвітлення екологічних проблем, решта – інших чутливих тем.
Ключові елементи нового Плану дій
Юрчишин розповів, що новий План дій проти SLAPP-позовів, який розробляється парламентським комітетом спільно з Міністерством юстиції, передбачає кілька ключових змін:
1. Прискорений розгляд справ, що мають ознаки SLAPP, із можливістю їх раннього відхилення.
2. Обмеження суми компенсації за моральну шкоду.
3. Відшкодування судових витрат для журналістів, які виграли справу.
4. Створення спеціального фонду правової допомоги для медійників.
“Протидія SLAPP-позовам – це не просто наше зобов’язання перед ЄС у рамках євроінтеграції. Це насамперед питання захисту демократії в Україні,” – наголосив Юрчишин.
Законопроект планують винести на голосування до кінця року. Його розробники консультувалися з експертами Ради Європи та вивчали досвід країн, які вже запровадили подібне законодавство.
Експертна оцінка ініціативи
Тарас Шевченко, медіаюрист і директор Центру демократії та верховенства права, якого я зустрів наступного дня на конференції з питань свободи преси, підтримує ініціативу: “Європейський досвід показує, що спеціальне антиSLAPP законодавство може знизити кількість позовів проти журналістів на 60-70%.”
Під час нашої розмови Юрчишин підкреслив ще один важливий аспект: “В умовах війни незалежна журналістика особливо важлива. Коли журналісти бояться писати про корупцію чи зловживання, страждає не лише свобода слова, а й національна безпека.”
Вплив на регіональну журналістику
Ініціатива знаходить підтримку серед регіональних журналістів. Петро Коваленко, репортер з Миргорода, поділився зі мною своїми думками: “Щоразу, коли розслідуєш щось серйозне, мусиш думати не лише про збір фактів, а й про те, чи зможеш ти фінансово витримати можливий позов. Це неправильно.”
План дій також передбачає освітню кампанію для суддів щодо розпізнавання SLAPP-позовів та тренінги для журналістів з юридичної безпеки. За словами Юрчишина, підтримка цієї ініціативи з боку міжнародних партнерів України вже підтверджена.
“Коли ми говоримо про європейську інтеграцію, йдеться не лише про економічні стандарти, а й про фундаментальні цінності. Свобода преси – одна з них,” – підсумував Юрчишин.
Повертаючись до Києва, я розумію, наскільки важливою є ця ініціатива для моїх колег у всіх куточках України. SLAPP-позови – це не просто юридична проблема, а питання виживання незалежної журналістики в нашій країні. І схоже, що нарешті з’явилася реальна надія на системне вирішення цієї проблеми.
