Повернення захисників Маріуполя з полону: перші емоції

Андрій Гнатенко
Автор:
Андрій Гнатенко - Спеціаліст із локальних новин
4 хв читання

Повернення захисників Маріуполя з полону: перші емоції

Минулого тижня мені пощастило стати свідком події, яка змусила серця битися частіше у багатьох українців. Після довгих місяців перебування в полоні додому повернулися захисники Маріуполя – військові та медики, які до останнього боронили місто у 2022 році.

Морозний ранок на летовищі не охолодив емоцій присутніх. Коли двері літака відчинилися, на обличчях родичів, які чекали своїх близьких, читалося все – від нетерпіння до невіри, що ця мить настала. “Два роки я не бачила сина. Два роки молилася щодня, щоб він повернувся живим,” – розповіла мені Олена Петрівна, мати одного з військових медиків.

Спостерігати, як захисники ступають на рідну землю – неймовірно зворушливо. Виснажені фізично, але з гордо піднятими головами. У декого помітні сліди тортур та знущань, але очі світяться – вони вдома.

Спогади з полону

“Найважче було не зламатися морально,” – поділився зі мною Сергій, морський піхотинець, який провів у полоні 21 місяць. “Ми трималися один за одного. Коли комусь ставало геть зле, інші підтримували. Уявляли, як повернемося додому, обіймемо рідних. Ця думка давала сили.”

Лікар Маріна, яка працювала у підвальних приміщеннях “Азовсталі”, розповіла, що в полоні їй часто снилися поранені, яким вона не встигла допомогти. “Перші місяці були найстрашніші. Не знаєш, що буде далі, чи побачиш колись родину. А потім – навчилася жити одним днем.”

За словами військовослужбовців, окупанти застосовували до них фізичне та психологічне насильство. Багатьох тримали в одиночних камерах, позбавляли сну, змушували слухати пропаганду. Попри це, українські воїни не втрачали гідності та віри у звільнення.

Процес реабілітації

Психологи, які працюють із звільненими з полону, кажуть, що процес реабілітації буде тривалим. “Важливо дати їм час адаптуватися до мирного життя. Не розпитувати надто багато про полон, якщо самі не розповідають. Бути поруч і слухати, коли захочуть говорити,” – пояснила Оксана Демчук, військова психологиня.

Зворушливі зустрічі

Яскравим моментом зустрічі стало возз’єднання бойових побратимів. Дехто з них був звільнений раніше і прийшов зустріти тих, хто ще залишався в полоні. Обійми, сльози, тихі розмови – вони розуміють один одного без зайвих слів.

“Коли тебе звільняють, відчуваєш і радість, і провину, що ти вже на волі, а твої друзі ще там,” – розповів мені Максим, який повернувся з полону півроку тому. “Сьогодні для мене теж свято – мій командир нарешті вдома.”

У родичів звільнених з полону особливий блиск в очах. Дружина Андрія, командира одного з підрозділів, тримає на руках дворічну доньку, яку батько бачить вперше. “Вона народилася, коли він уже був у полоні. Щовечора показувала їй фото тата і розповідала, який він сильний і хоробрий.”

Медична допомога та реабілітація

У пункті першої допомоги звільнених з полону оглядають медики. Виснаження, авітаміноз, проблеми з зубами – типові наслідки перебування в російському полоні. Але фізичні рани загояться швидше, ніж душевні.

За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Україна продовжує докладати максимум зусиль для повернення всіх захисників. На жаль, точної цифри, скільки наших людей залишається в полоні, немає – окупанти не надають повної інформації.

Після короткого спілкування з пресою звільнені військові вирушили до лікарень для детального обстеження. Попереду у них – довгий шлях відновлення, але головне – вони повернулися додому живими.

Висновки

Ця подія нагадала всім нам: боротьба за повернення кожного українця з полону мусить тривати, доки не повернеться останній захисник. А історії звільнених – важливе свідчення для світу про жорстокість ворога та незламність українського духу.

Коли я повертався з цього репортажу до редакції, перед очима стояли обличчя захисників – виснажені, але щасливі. Вони повернулися. Вони живі. І ця радість перемагає всі страждання.

Поділитися цією статтею
Спеціаліст із локальних новин
Стежити:
Андрій Гнатенко – журналіст і репортер, який понад 8 років досліджує життя українських регіонів. Родом із Полтавщини, Андрій об’їздив більшість областей України, розповідаючи про історії людей, які рідко потрапляють у загальнонаціональні новини. Він вірить, що великі зміни починаються з малих громад, і прагне дати голос кожній частині України. Його матеріали розповідають про проблеми та здобутки міст і сіл, історії героїв на місцях та життя звичайних людей.
Коментарів немає

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *