На Львівщині сталася трагічна помилка під час поховання українського захисника
На Львівщині сталася трагічна помилка під час поховання українського захисника. Родина Олега Лисака з Дрогобицького району поховала не свого рідного, а іншого військового. Ця історія сколихнула місцеву громаду та знову підняла питання про важливість точної ідентифікації загиблих захисників.
Початок трагедії
Історія почалася, коли родині Лисаків повідомили про загибель Олега на фронті. Чоловік служив у 63-й окремій механізованій бригаді та загинув під час виконання бойового завдання. Рідні з болем прийняли цю звістку і готувалися провести його в останню путь.
“Ми всі були в шоці, не могли повірити, що Олега більше немає з нами. Готували все для похорону, як належить воїну, який віддав життя за Україну,” – розповідає Марія, сестра загиблого.
Похорон відбувся у селі Воля Якубова з усіма військовими почестями. Сотні односельців прийшли попрощатися з героєм. Проте через тиждень після похорону сталося неймовірне – родині зателефонували з військової частини і повідомили, що сталася помилка.
Виявлення помилки
Виявилося, що в ході бойових дій загинули кілька військовослужбовців. При транспортуванні та оформленні документів сталася плутанина. Родина Лисаків поховала іншого захисника, а тіло їхнього Олега відправили в іншу область.
“Коли мені зателефонували і сказали, що ми поховали не Олега, я просто не могла в це повірити. Як таке могло статися?” – згадує матір загиблого, пані Ганна.
За словами представника військової частини, який побажав залишитися неназваним, помилка сталася через складні обставини на фронті та поспіх при оформленні документів.
“В умовах активних бойових дій іноді трапляються такі трагічні помилки. Ми робимо все можливе, щоб максимально точно ідентифікувати кожного полеглого воїна, але іноді система дає збій,” – пояснив військовий.
Реакція влади та громади
Місцева влада Дрогобицького району оперативно відреагувала на ситуацію. Голова районної адміністрації Роман Ковальчук зустрівся з родиною Лисаків і пообіцяв всебічну підтримку у вирішенні цієї непростої ситуації.
“Ми глибоко співчуваємо родині і зробимо все, щоб виправити цю трагічну помилку. Вже організовано ексгумацію та подальше перепоховання. Також надаємо психологічну підтримку рідним,” – заявив Ковальчук на брифінгу.
Начальник Львівської обласної військової адміністрації також відреагував на ситуацію, заявивши, що буде проведено ретельне розслідування, щоб подібні випадки не повторювалися в майбутньому.
Експертна думка
Експерти з питань ідентифікації загиблих наголошують, що такі випадки, на жаль, трапляються. Андрій Кравченко, судмедексперт з багаторічним досвідом, пояснює:
“У зоні активних бойових дій процес ідентифікації ускладнений. Іноді документи втрачаються або пошкоджуються. В ідеалі, потрібно проводити ДНК-експертизу, але це займає час, якого часто немає.”
Тим часом у селі Воля Якубова готуються до ексгумації. Місцева громада підтримує родину Лисаків у цей непростий момент. Сільський голова Михайло Петренко розповідає, що люди збирають кошти, щоб допомогти з організацією повторного поховання.
“Наша громада як одна родина. Ми всі підтримуємо сім’ю Лисаків і робимо все можливе, щоб полегшити їхнє горе. Війна приносить багато болю, але ми маємо залишатися людяними і підтримувати один одного,” – говорить Петренко.
Системні проблеми та шляхи вирішення
Ця історія також підняла питання про вдосконалення системи ідентифікації загиблих воїнів. Волонтери з організації “Повернути додому” наголошують на важливості створення єдиної бази ДНК військовослужбовців.
“Це допомогло б уникнути таких трагічних помилок. Кожна родина має право знати, де похований їхній рідний, і бути впевненою, що прощається саме зі своїм сином чи батьком,” – зазначає координатор організації Світлана Коваль.
Сила родини
Родина Лисаків, попри біль і розгубленість, налаштована з гідністю пройти це випробування. Вони чекають на повернення тіла свого Олега, щоб належним чином попрощатися з ним.
“Найважливіше, щоб Олег був похований там, де його місце – на рідній землі, серед своїх. Він героїчно загинув за Україну, і ми маємо віддати йому належну шану,” – каже брат загиблого Василь.
Ця трагічна історія нагадує про те, наскільки важливо в умовах війни зберігати людяність і відповідальність. А також про те, що кожен загиблий герой заслуговує на те, щоб бути похованим з гідністю і під своїм іменем на рідній землі.
