У червні наша держава відзначає День Конституції. Документ, який став фундаментальним для української державності, народжувався у складних умовах політичної боротьби та національного відродження. Пам’ятаю, як висвітлював ці події на початку своєї журналістської кар’єри. То були часи гострих дебатів, безсонних ночей та історичних рішень.
Коли завітав до Верховної Ради напередодні ухвалення Основного Закону, повітря було наелектризоване. Депутати, журналісти, експерти – всі розуміли важливість моменту. Саме тоді я вперше побачив, як народжується незалежна Україна в її юридичному вимірі.
Складний шлях до Конституції
Історія Конституції почалася задовго до 1996 року. Після проголошення незалежності Україна потребувала власного Основного Закону. Чинна на той час радянська конституція 1978 року навіть з численними правками не відповідала реаліям незалежної держави.
“Ми починали з чистого аркуша, намагаючись створити документ, який би втілив найкращі європейські практики та українські правові традиції”, – розповідав мені Віктор Мусіяка, один із авторів конституційного проекту.
Перша Конституційна комісія була створена ще в 1990 році. Однак тільки після проголошення незалежності робота над Основним Законом набула реального змісту. Тоді Україна переживала економічну кризу, трансформацію політичної системи та пошук власної ідентичності.
Майже п’ять років тривав конституційний процес. За цей час було розроблено кілька проектів, проведено численні обговорення, парламентські слухання та консультації з міжнародними експертами.
Конституційна ніч: 28 червня 1996 року
Справжній драматизм розгорнувся в червні 1996 року. Пам’ятаю, як Олександр Мороз, тодішній спікер парламенту, заявив: “Ми маємо ухвалити Конституцію до 28 червня. Це питання національної безпеки”.
27 червня сесія Верховної Ради розпочалася о 10 ранку і тривала… всю ніч. Депутати розглядали кожну статтю, сперечалися щодо кожного формулювання.
“Це була боротьба за майбутнє держави”, – ділився зі мною спогадами народний депутат Володимир Стретович. – “Ми всі розуміли, що приймаємо рішення, яке визначить долю України на десятиліття вперед”.
Коли я прибув до Верховної Ради вранці 28 червня, парламент ще працював. Журналісти чергували біля сесійної зали, пили літри кави, намагаючись не пропустити історичний момент.
О 9 годині 18 хвилин, після 24 годин безперервної роботи, Верховна Рада України 315 голосами “за” ухвалила Конституцію України.
Що було поставлено на карту?
Найгостріші дискусії викликали питання державної символіки, статусу української мови, прав власності та територіального устрою.
Михайло Сирота, голова тимчасової спеціальної комісії, яка доопрацьовувала проект Конституції, згадував: “Найскладнішими були питання Криму, державної мови та власності. Ми шукали компроміси до останньої хвилини”.
Особливо гострою була дискусія щодо статусу Криму. Зрештою, півострову надали статус автономної республіки в складі України – рішення, яке мало історичні наслідки.
Під час поїздки до Сімферополя в 1997 році місцеві політики розповідали мені, як вони сприйняли це рішення. Настрої були різними, але більшість розуміла важливість збереження територіальної цілісності України.
Значення Конституції 1996 року
Конституція України стала компромісом між різними політичними силами. Вона закріпила президентсько-парламентську форму правління, унітарний державний устрій, визнала українську мову державною та встановила правові основи економіки.
“Найголовніше – Конституція закріпила суверенітет та незалежність України”, – наголошував Сергій Головатий, один із авторів тексту Основного Закону.
Подорожуючи регіонами України, я часто запитую людей, що для них означає Конституція. Відповіді різняться, але більшість українців погоджується: це документ, який гарантує їхні права та свободи.
Під час моєї поїздки до Полтави місцева вчителька історії Ольга Петренко розповіла: “Для мене Конституція – це не просто набір статей. Це оберіг нашої державності, який маємо берегти і захищати”.
Після ухвалення: виклики та зміни
За 27 років до Конституції України вносилися зміни у 2004, 2010, 2014, 2016 та 2019 роках. Кожна з цих змін відображала політичні процеси та виклики, які поставали перед державою.
“Конституція – живий організм, який має відповідати вимогам часу”, – зазначив в одному з інтерв’ю Петро Стецюк, суддя Конституційного Суду України у відставці.
Найсуттєвіші зміни стосувалися балансу повноважень між президентом, урядом та парламентом. Україна пройшла шлях від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки і знову повернулася до першої моделі.
Відвідуючи Львівський національний університет імені Івана Франка, я обговорював ці зміни з професором конституційного права Василем Кравченком. “Конституція має бути стабільною, але не застиглою”, – наголосив він.
Значення для сьогодення
Сьогодні, коли Україна захищає свою незалежність, Конституція набуває особливого значення. Вона є символом нашої державності та орієнтиром для розвитку.
“Конституція – це не просто юридичний документ. Це суспільний договір між громадянами, який визначає, як ми хочемо жити разом”, – сказав мені Микола Козюбра, колишній голова Конституційного Суду України.
Відвідуючи прифронтові території Донецької області, я бачив, як місцеві громади, незважаючи на близькість війни, відзначають День Конституції. Для цих людей Основний Закон – символ держави, за яку вони борються.
День Конституції – це нагадування про цінності, на яких будується наша держава: свободу, рівність, справедливість та верховенство права. Ці принципи закладені в Основному Законі і залишаються дороговказом для розвитку України як європейської держави.
Ухвалення Конституції у 1996 році було не лише політичним актом, а й результатом суспільного консенсусу щодо майбутнього України. Сьогодні, коли ми захищаємо свою незалежність, ці цінності набувають особливого значення.
