Ситуація на Сумщині
Важко повірити, але майже рік я не був на Сумщині. Ще торік писав про відновлення прикордонних сіл після обстрілів, а зараз ситуація кардинально змінилася. Минулого тижня я провів три дні в прикордонних громадах, спілкуючись із місцевими жителями та військовими. Те, що я побачив, змусило серце стискатися.
“Вони прийшли о четвертій ранку. Спочатку ми чули вибухи, а потім уже й стрілянину зовсім поряд”, – розповідає Марія Петренко з села Рикове. Жінці 67 років, евакуювалася вона лише минулого тижня. До цього не хотіла залишати дім, де прожила все життя.
Дані Генштабу та військова ситуація
За даними Генштабу ЗСУ, які нарешті опубліковані після тривалого інформаційного вакууму, російські війська просунулися вглиб Сумської області на 7-10 кілометрів у деяких напрямках. Це стало несподіванкою навіть для досвідчених військових експертів, які не прогнозували такого сценарію.
Василь Кравченко, голова Глухівської міської військової адміністрації, пояснює: “Ситуація контрольована, але складна. Евакуація триває. Більшість людей вивезли, але є такі, хто відмовляється їхати”. За його словами, з прикордонної зони евакуйовано понад 5000 мешканців.
Аналітики Інституту вивчення війни відзначають, що цей наступ може бути спробою відволікти українські сили від інших напрямків. Українська влада ще в травні попереджала про накопичення російських військ біля кордону Сумщини, але масштаб операції виявився більшим, ніж очікувалося.
Свідчення з передової
На блокпосту біля Шостки зустрічаю групу військових. Командир підрозділу, який представився Максимом, розповідає: “Ворог використовує дрони постійно. Ми бачимо їх щодня. А тепер ще й артилерія працює без перерви”. На запитання про моральний дух відповідає просто: “Тримаємося. А що ще робити?”
У прифронтовому Середино-Будському районі ситуація особливо напружена. За даними ДСНС, за останні два тижні пошкоджено 29 житлових будинків, три школи та місцеву лікарню. Місцеві джерела в обласній адміністрації підтверджують ці цифри.
“Я прокинулася від вибуху. Вікна повилітали, а стіна в кухні частково завалилася”, – розповідає 42-річна Оксана з Нової Слободи. “Ми з дітьми вибралися через сусідів. Чоловік залишився в селі, каже, що буде дім охороняти”.
Заходи захисту та евакуація
Українські військові зміцнюють оборонні рубежі. За інформацією від джерел у Генштабі, на Сумський напрямок перекинуто додаткові підрозділи та важку техніку. Обласна влада працює над створенням додаткових укріплень уздовж найбільш уразливих ділянок.
Голова Сумської ОВА Володимир Артюх на офіційному брифінгу заявив: “Робимо все можливе для захисту населення. Першочергове завдання – безпека людей”. За його словами, вже підготовлено додаткові місця для внутрішньо переміщених осіб у Сумах, Конотопі та Ромнах.
Гуманітарна допомога
У Сумах відкрито додаткові пункти допомоги для евакуйованих. Волонтери збирають речі першої необхідності, продукти та медикаменти. “Ми приймаємо людей цілодобово. Багато хто приїжджає лише з документами та найнеобхіднішими речами”, – розповідає Олена, координаторка волонтерського центру “Сумська підтримка”.
Міжнародні організації також відреагували на ситуацію. Представництво ООН в Україні виділило додаткову гуманітарну допомогу для постраждалих районів Сумщини, а Червоний Хрест направив мобільні бригади для надання першої медичної та психологічної допомоги.
Людські історії
“Найстрашніше – це невизначеність”, – ділиться думками Петро, військовий медик. “Люди не знають, чи зможуть колись повернутися додому. І це, мабуть, більше ламає психіку, ніж сама евакуація”.
Я сам бачив колони машин, що рухаються від кордону. Люди везуть найцінніше, а на обличчях – розгубленість і тривога. Старенька бабуся в одній з машин тримала на руках кота. “Це Мурчик, – сказала вона мені на зупинці. – Він єдиний, хто в мене залишився. Будинок уже, мабуть, зруйнований”.
Експертні оцінки та прогнози
За прогнозами експертів Національного інституту стратегічних досліджень, ситуація на Сумщині залишатиметься напруженою щонайменше кілька тижнів. Багато залежатиме від успішності контрнаступальних дій українських сил.
Наприкінці дня зустрічаю групу добровольців, які допомагають літнім людям евакуюватися. Серед них – 23-річний Сашко з Ромен. “Я не міг просто сидіти вдома, коли таке відбувається. Вже вивезли понад 50 людей з найгарячіших точок”, – розповідає хлопець, завантажуючи в мікроавтобус речі евакуйованих.
Виїжджаючи з Сумщини, я озираюся на дорогу, яка веде до прикордоння. Там, за горизонтом, залишаються не просто території, а долі тисяч людей, чиє життя розділилося на “до” і “після”. І саме про них – простих українців, які попри все не втрачають людяності та гідності, – найважливіше розповідати сьогодні.
