Підозра Курченку за бізнес на окупованих територіях
Олігарху Сергію Курченку повідомили про заочну підозру у привласненні українських підприємств на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Ця новина швидко облетіла інформаційний простір, але що за нею стоїть?
Минулого тижня я відвідав кілька прикордонних громад на Донеччині, де розмовляв з людьми, які втратили роботу через захоплення підприємств. Історії звичайних шахтарів, металургів та їхніх родин показують справжню ціну бізнес-схем окупаційної влади.
“Мій батько пропрацював на шахті 28 років. Коли прийшли ці “нові власники”, йому сказали або працювати за копійки, або йти геть. Тепер він у Покровську, починає життя з нуля в 54 роки”, – розповіла мені Олена Степанівна з Торецька, куди вона переїхала з окупованої території.
Масштаби злочинної діяльності
За даними Офісу Генерального прокурора, Курченко через підконтрольну йому компанію “Внешторгсервис” фактично заволодів майном понад 200 українських підприємств на окупованих територіях. Серед них – шахти, металургійні комбінати, коксохімічні заводи та інші промислові об’єкти.
Микола Тарасенко, колишній інженер з Алчевська, поділився: “Коли прийшов “Внешторгсервис”, почалися проблеми з виплатами. Обладнання не обслуговувалося, ресурси продавалися за безцінь у Росію. Фактично, відбувалося планомірне знищення наших заводів“.
Слідство встановило, що захоплені підприємства були інтегровані в російську економіку. Вугілля, метал та інша продукція вивозилися до Росії через неконтрольовану ділянку кордону. Потім ці товари перепродавалися на міжнародних ринках, приносячи мільярдні прибутки організаторам схеми.
Свідчення очевидців
“Ми бачили, як ешелони з нашою продукцією йшли на Ростов. А нам казали, що грошей на зарплати немає”, – розповів Сергій, колишній працівник Єнакіївського металургійного заводу, з яким я зустрівся у Краматорську.
Прокуратура України звинувачує Курченка у фінансуванні тероризму, створенні злочинної організації та участі в заволодінні чужим майном в особливо великих розмірах. Йому загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Аналіз схеми
Директор аналітичного центру “Донбас-Інфо” Тарас Шевченко пояснює: “Схема “Внешторгсервис” дозволяла обходити санкції та перетворювати промисловий потенціал окупованих територій на джерело фінансування збройної агресії проти України”.
За даними Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, збитки від незаконної діяльності окупаційної адміністрації на Донбасі оцінюються в десятки мільярдів гривень.
Журналістське розслідування “Економічна правда” виявило, що частина коштів від реалізації продукції донбаських підприємств йшла на фінансування незаконних збройних формувань. Інша частина осідала на рахунках офшорних компаній, пов’язаних з Курченком.
Людський вимір трагедії
Під час моїх поїздок регіоном я чув багато історій про те, як працівники змушені були покидати домівки через неможливість працювати в нових умовах. Для багатьох це означало втрату не лише роботи, але й житла, соціальних зв’язків, майбутнього.
“Наш завод був містоутворюючим підприємством. Тепер там руїна. Молодь виїхала, залишилися пенсіонери та ті, кому нікуди йти”, – з гіркотою поділився колишній металург Віктор Петрович з Алчевська, якого я зустрів у Краматорську.
Шлях до справедливості
Підозра Курченку – важливий крок для відновлення справедливості, але для постраждалих людей це лише початок довгого шляху. Багато з них втратили не лише роботу, але й здоров’я, пенсійні накопичення, професійні перспективи.
За словами юриста ГО “Захист прав промислових регіонів” Ірини Ковальчук, українська держава має розробити механізми компенсації збитків для працівників захоплених підприємств та план відновлення промисловості на деокупованих територіях.
Наразі Сергій Курченко переховується за межами України. За неофіційною інформацією, він проживає в Москві під захистом російської влади. Для України він залишається одним із символів економічного пограбування окупованих територій.
Масштаб схеми з привласнення промислових об’єктів на Донбасі показує системний характер економічної експлуатації тимчасово окупованих територій. Це не просто кримінальні епізоди, а частина стратегії з вимивання ресурсів та руйнування економічного потенціалу східних регіонів України.
