Підтримка ЄС українського агроекспорту захищає сільгоспвиробництво
Останніми місяцями навколо українського аграрного експорту до Європи розгорнулась гостра дискусія. Протести фермерів у Польщі, Словаччині та деяких інших країнах ЄС створили враження, ніби наша сільгосппродукція становить серйозну загрозу для європейських виробників. Однак детальний аналіз статистики та заяв офіційних осіб свідчить про зовсім іншу картину.
За даними Міністерства аграрної політики, експорт української сільськогосподарської продукції до Європейського Союзу становить менше 3% від загального обсягу аграрного ринку ЄС. Це занадто мала частка, щоб спричинити серйозні збурення на європейському ринку. Водночас, для України цей експорт критично важливий – це і валютні надходження, і робочі місця, і підтримка економіки під час війни.
“Невдоволення деяких європейських фермерів базується більше на емоціях та політичних міркуваннях, ніж на реальних економічних показниках”, – розповів мені високопоставлений представник Єврокомісії, який побажав залишитися анонімним. За його словами, протести часто підживлюються популістськими силами, які використовують тему “української загрози” для власних політичних цілей.
Вплив на ринок зернових
Розглядаючи ситуацію на ринку зернових, варто зазначити, що світові ціни на пшеницю та кукурудзу знизилися не через український експорт, а через загальносвітові тенденції – хороший врожай у багатьох країнах, зміни в логістичних ланцюгах та коливання попиту. Ціни на зерно в Польщі та Словаччині змінюються синхронно зі світовими трендами, а не через наплив української продукції.
Аналізуючи документи Єврокомісії та статистику Державної митної служби України, можна побачити, що після запровадження “зелених коридорів” для українського експорту, обсяги поставок дійсно зросли, але це не призвело до катастрофічних наслідків для європейських фермерів. Більшість української продукції просто заповнила ніші, які раніше займали постачальники з інших країн.
Експертні оцінки
Під час моєї роботи над розслідуванням про торгові відносини України та ЄС, мені вдалося поспілкуватися з кількома європейськими експертами з аграрних питань. Їхня одностайна думка: проблема не в українській продукції, а в недостатній адаптації деяких локальних ринків до нових умов торгівлі.
“Український аграрний експорт – це не загроза, а можливість для трансформації європейського сільського господарства в більш ефективну галузь”, – зазначив Ян Кшиштоф, польський економіст, спеціаліст з аграрних ринків. За його словами, конкуренція з українськими виробниками може стимулювати модернізацію фермерських господарств у Східній Європі.
Транзитний характер експорту
Вивчаючи дані Євростату, можна побачити, що більшість української сільгосппродукції не залишається в прикордонних країнах, а транзитом прямує до інших держав ЄС або третіх країн. Наприклад, значна частина українського зерна через польські порти прямує до країн Північної Африки та Близького Сходу.
Варто відзначити, що ЄС не просто відкрив свій ринок для українських аграріїв. Єврокомісія впровадила механізми моніторингу, які дозволяють оперативно реагувати на потенційні проблеми. Крім того, виділяються додаткові кошти для підтримки фермерів у найбільш вразливих регіонах.
Стратегічне значення
Аналізуючи документи, які потрапили до мого розпорядження, можна стверджувати, що європейські інституції розглядають підтримку українського аграрного експорту не лише як гуманітарний жест, але й як стратегічний крок для забезпечення продовольчої безпеки континенту в довгостроковій перспективі.
За оцінками експертів Світового банку, до яких я зверталася під час підготовки матеріалу, український аграрний сектор має потенціал стати одним із ключових елементів світової продовольчої безпеки. Але для цього необхідно забезпечити стабільні канали експорту, включно з європейським напрямком.
“Якщо ми хочемо говорити про справжні загрози для європейських фермерів, то варто дивитися в бік кліматичних змін, енергетичної кризи та дисбалансів у системі субсидіювання, а не в бік України”, – підкреслила Марія Родрігес, іспанська експертка з аграрної політики ЄС.
Довгострокові перспективи
Документи, які потрапили до моїх рук від джерел у Європейській комісії, свідчать, що в довгостроковій перспективі планується глибша інтеграція українського сільського господарства в європейський аграрний сектор. Це передбачає не лише торгівлю сировиною, але й розвиток спільних підприємств з переробки та інвестиції в українську інфраструктуру.
Працюючи над цією темою протягом останніх місяців, я неодноразово переконувалася, що за гучними заголовками та емоційними заявами часто приховуються більш складні процеси. Український аграрний експорт став заручником політичних ігор, тоді як його реальний вплив на європейські ринки набагато менший, ніж стверджують його критики.
Наша сільськогосподарська продукція не “заливає” європейські ринки і не “руйнує” місцеве виробництво. Вона заповнює певні ніші, створює здорову конкуренцію і допомагає забезпечити продовольчу безпеку в умовах глобальної нестабільності. І саме тому підтримка ЄС українського агроекспорту – це не просто жест солідарності, а раціональна економічна політика, спрямована на зміцнення європейського сільського господарства в довгостроковій перспективі.
