Ранок, який змінив Дніпро: свідчення очевидців та наслідки ракетного удару
Телефонний дзвінок розбудив мене о 5:30 ранку. Колега з місцевої редакції кричав у слухавку: “Андрію, прокидайся, по Дніпру вдарили!” Не минуло й 20 хвилин, як я вже мчав вулицями міста. Повітря було насичене запахом диму, а в небі кружляли гелікоптери рятувальників.
Те, що я побачив, важко описати словами. Багатоповерхівка на Перемозі — один із найбільших житлових районів міста — частково зруйнована. Люди в піжамах і халатах намагалися зрозуміти, що сталося. Хтось шукав рідних, хтось намагався дістати документи з пошкоджених квартир.
“Я проснулася від вибуху. Все довкола тряслося, з полиць падали речі, вікна повилітали,” — розповідає Марія Петренко, 64-річна мешканка сусіднього будинку. “Коли вибігла на балкон, побачила, як сусідній будинок… частина його просто зникла”.
Офіційна інформація
За офіційними даними Дніпропетровської ОВА, внаслідок ранкового обстрілу загинуло 5 осіб, ще близько 300 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Серед постраждалих — 13 дітей.
“Ця балістична ракета вразила центральну частину міста. Пошкоджено кілька багатоповерхівок та об’єктів критичної інфраструктури,” — пояснює Сергій Коваленко, представник ДСНС Дніпропетровської області. “Наші підрозділи працювали всю ніч, розбираючи завали. На жаль, кількість жертв може зрости”.
Ситуація в лікарнях
У міській лікарні №9, куди доставляли більшість постраждалих, справжній хаос. Медики працюють без відпочинку вже більше доби. Головний лікар Андрій Савченко розповідає, що їхні операційні заповнені, але вони продовжують рятувати людей.
“Маємо багато важких травм — відкриті переломи, осколкові поранення, черепно-мозкові травми. Кров здають сотні добровольців. Дніпро об’єднався, як ніколи,” — каже він, ледве стримуючи емоції.
Волонтерська допомога
Волонтери розгорнули пункти допомоги прямо біля зруйнованих будинків. Люди несуть теплі речі, їжу, воду. 19-річна студентка Анастасія координує роботу групи молоді, яка допомагає розбирати завали.
“Ми не могли просто сидіти вдома і дивитися новини. Зібралися через соцмережі, прийшли допомагати. Тут багато таких як ми,” — розповідає дівчина, витираючи брудні від пилу руки.
Реакція влади
Обласна влада оголосила в регіоні дні жалоби. За словами міського голови, комунальні служби оперативно займаються відновленням пошкодженої інфраструктури. Найскладніше — з опаленням, адже пошкоджено кілька теплотрас.
“Наше завдання зараз — забезпечити людей теплом і житлом. Відкрито пункти тимчасового перебування, куди можуть звернутися всі, хто втратив домівки,” — повідомив він на брифінгу.
Історії людей
Я пройшовся кварталами, де влучила ракета. Біля аптеки на розі зустрів Віктора, колишнього військового, який зараз працює таксистом. Він одразу після вибуху приїхав на своєму авто і вже кілька годин безкоштовно возить поранених до лікарні.
“Знаєте, я бачив різне, але коли це відбувається у твоєму місті… З одного боку жахливо, з іншого — дивишся, як люди об’єднуються, і розумієш: нас не зламати,” — каже чоловік, сідаючи за кермо, щоб їхати за наступним пораненим.
Психологічна допомога
Психологи ДСНС працюють із постраждалими прямо на місці трагедії. Світлана Корнієнко, керівниця групи психологічної допомоги, розповідає, що більшість людей перебувають у стані шоку.
“Ми допомагаємо їм впоратися з першою реакцією на стрес. Багато хто не може усвідомити, що сталося. Особливо складно дітям — вони розгублені й налякані,” — пояснює психолог.
Незламне місто
Дніпро завжди був містом, далеким від лінії фронту, але війна знову нагадала про себе. За останні два роки це вже не перший масштабний обстріл міста, але, безперечно, один із найруйнівніших.
На одній із вцілілих стін пошкодженого будинку хтось уже написав крейдою: “Дніпро незламний“. І дивлячись на те, як люди гуртуються, щоб допомогти одне одному, розумієш — це правда.
Біля імпровізованого пункту допомоги літня жінка роздає гарячий чай рятувальникам. “Мій будинок неподалік, але він вцілів. Як я можу сидіти вдома, коли тут таке?” — каже вона.
Дніпро загоює рани. Попереду — довгий шлях відновлення, але сила цього міста — в його людях. І саме вони, попри все, продовжують боротися, відбудовувати і вірити.
