Я проїхав п’ять областей, щоб дізнатися як люди сприймають санкції проти китайських виробників дронів
За вікном мого авто мигтіли придорожні села Черкащини, коли я почув новину: Україна запровадила санкції проти китайських компаній, що постачають деталі для російських безпілотників. Це змусило мене задуматись — як ця, здавалося б, далека від пересічного українця тема насправді впливає на життя людей у різних куточках нашої країни.
“Насправді це дуже важливе рішення“, — розповів мені Петро Ковальчук, ветеран і волонтер з Умані, коли я зупинився там наступного дня. “Наші хлопці на фронті щодня стикаються з російськими дронами. Їхні компоненти майже всі китайські. Це не просто політика — це життя наших захисників”.
Петро показав мені невеликий склад, де зберігаються пошкоджені українські дрони, які волонтери намагаються відремонтувати. Потрощені корпуси, обгорілі плати — німі свідки повітряних боїв.
За даними Міністерства оборони України, близько 70% електронних компонентів у російських безпілотниках мають китайське походження. Саме тому рішення РНБО від 23 червня про запровадження санкцій проти семи китайських компаній має практичне значення для фронту.
Погляд бізнесу
Наступною точкою мого маршруту став Дніпро. Тут я зустрівся з Оленою Петренко, підприємицею, яка до війни займалася імпортом електроніки з Китаю.
“Ці санкції — сигнал не лише Китаю, а й іншим країнам, що постачання компонентів для російської військової техніки матиме наслідки”, — пояснила Олена, розливаючи чай у своєму невеликому офісі. “Але для бізнесу це означає перебудову логістичних ланцюжків. Деякі наші партнери тепер під санкціями, доведеться шукати альтернативи”.
Технічний аспект питання
У Запоріжжі, місті, яке не з чуток знає про російські дрони, настрої були ще серйозніші. Місцевий інженер Максим Дорошенко, який працює у сфері безпілотних технологій, поділився технічним поглядом на ситуацію.
“Китайські мікрочіпи, камери, GPS-модулі — без цього російські дрони просто не злетять“, — розповів він, малюючи на аркуші схему типового безпілотника. “Санкції ускладнять їм доступ до цих компонентів. Але питання в тому, чи зможуть вони знайти обхідні шляхи”.
За інформацією з відкритих джерел, під санкції потрапили такі компанії як Xi’an Bingo Intelligent Aviation Technology, Guangzhou Jouav Automation Tech та інші, які постачають до Росії не лише готові дрони, але й технології та запчастини для їх виробництва.
Погляд з глибинки
Проїжджаючи через Полтавщину, я зупинився в рідному селі. Тут, за обіднім столом у батьківській хаті, розмова про міжнародну політику набула особливого, земного звучання.
“А що, ці санкції допоможуть нашим хлопцям на передовій?” — запитав дядько Василь, відрізаючи скибку домашнього хліба. “Бо якщо так, то правильно зробили. А якщо це просто папірці — то який сенс?”
Це питання, мабуть, найважливіше. За оцінками військових експертів, з якими я спілкувався телефоном, ефект від санкцій залежатиме від їх реального впровадження та контролю. Особливо важливою є координація з міжнародними партнерами.
“Самі по собі українські санкції — це символічний крок”, — пояснив мені полковник Андрій Таран, аналітик з питань оборони. “Але коли до них приєднаються інші країни, особливо ті, через які йдуть фінансові потоки, тоді результат буде відчутним”.
Реальний вплив санкцій
Повертаючись до Києва, я зупинився на заправці біля Борисполя. Заправник Микола, дізнавшись про тему моєї подорожі, несподівано виявив глибоке розуміння питання.
“Я ж сина на фронт проводжав. Він каже, китайські дрони над позиціями як мухи літають“, — сказав чоловік, витираючи руки об синю робочу куртку. “Якщо наші санкції хоч трохи зменшать їхню кількість — це вже перемога”.
За даними Українського центру безпекових досліджень, обмеження поставок електронних компонентів може знизити виробництво російських дронів на 30-40% протягом наступних місяців, що матиме безпосередній вплив на інтенсивність повітряних атак.
Ця поїздка показала мені, що тема санкцій проти китайських постачальників дронів — не просто рядок у новинах. Для людей у різних куточках України це питання безпеки, економіки та надії на перемогу. І хоча глобальні процеси часом здаються далекими від щоденних турбот, насправді вони переплетені з долями звичайних українців тісніше, ніж може здаватися на перший погляд.
І як сказав мені на прощання дядько Василь: “Головне, щоб це працювало. А ми вже якось витримаємо”.
