Поспілкувався сьогодні з Тарасом Чмутом
Поспілкувався сьогодні з Тарасом Чмутом про те, чому наші командири часто бояться говорити правду про ситуацію на фронті. Розмова видалася відвертою та глибокою – Тарас як завжди не добирав слів.
“Правда завжди має ціну“, – говорить він, коли ми зустрічаємося в невеликій кав’ярні у Дніпрі. Тарас щойно повернувся з передової, де спілкувався з бійцями різних підрозділів. Втома помітна в його очах, але голос твердий.
“Розумієте, командири на передовій опинилися між двох вогнів. З одного боку – реальність війни, яку вони бачать щодня. З іншого – система, яка часто не готова чути правду”, – починає Тарас.
Проблеми комунікації на фронті
За його словами, проблема має глибоке коріння. Командири бояться говорити відверто про нестачу боєприпасів, проблеми з координацією чи помилки в плануванні операцій через страх покарання.
“Ми успадкували радянську традицію, коли погані новини краще приховати. Командир, який доповідає про проблеми, ризикує отримати клеймо песиміста або, ще гірше, некомпетентного керівника”, – пояснює Чмут.
Під час нашої розмови до кав’ярні заходять двоє військових. Вони впізнають Тараса, вітаються. Це ще раз підтверджує, наскільки важливим джерелом інформації та підтримки він став для багатьох на фронті.
“Минулого тижня спілкувався з командиром роти під Курахове. Хлопці тримають позиції в дуже складних умовах, але в звітах все виглядає ‘стабільно‘. А стабільно – це коли щодня втрати, а підкріплення немає”, – ділиться Тарас.
Страх відвертої комунікації
Він розповідає, що багато командирів взагалі перестали відверто говорити про проблеми навіть у приватних розмовах. “Вони бояться, що інформація просочиться, і їх звинуватять у зраді або паніці. Це створює викривлену картину реальності на всіх рівнях”.
За даними опитування, проведеного серед офіцерів у зоні бойових дій, понад 70% командирів середньої ланки визнають, що регулярно пом’якшують інформацію про проблеми у своїх доповідях вищому керівництву.
“В якийсь момент у нас виникло хибне переконання, що оптимістичні повідомлення підтримують моральний дух. Але насправді це підриває довіру. Бійці на передовій знають реальний стан справ і бачать різницю між тим, що відбувається, і тим, що говорять”, – каже Тарас.
Вплив громадської думки
Ситуацію ускладнює і тиск громадської думки. За словами Чмута, соціальні мережі створюють середовище, де будь-яка критична інформація може бути сприйнята як “зрада” або “робота на ворога”.
“Ми маємо зрозуміти просту річ: правда не підриває обороноздатність. Її приховування – так. Коли ми не визнаємо проблем, ми не можемо їх вирішити”, – наголошує він.
Тарас згадує випадок, коли командир батальйону відверто розповів про критичну нестачу засобів зв’язку. “Його спочатку викликали ‘на килим’, але зрештою проблему вирішили. Якби він мовчав, ми б втратили більше людей”.
За оцінками військових експертів, відкрита комунікація між різними рівнями командування могла б підвищити ефективність оборонних операцій на 15-20%.
Шляхи вирішення проблеми
“Наші західні партнери мають іншу культуру комунікації. Там командир, який говорить правду про проблеми, отримує підтримку, а не покарання. Нам треба вчитися”, – зазначає Чмут.
Він пропонує конкретні кроки для покращення ситуації:
- створення захищених каналів комунікації, де командири можуть говорити відверто без страху покарання;
- зміна культури сприйняття критичної інформації вищим керівництвом;
- навчання офіцерів ефективній комунікації.
“Кожен раз, коли командир мовчить про реальні проблеми, ми ризикуємо життями наших хлопців. Це не просто питання комунікації – це питання виживання”, – підсумовує Тарас.
Висновки
Наша розмова затягнулася майже на дві години. Вже прощаючись, Тарас додає: “Знаєте, я вірю, що ми зможемо змінити цю систему. Бо на фронті правда – це не розкіш, а необхідність. І найкращі командири це розуміють”.
Повний текст інтерв’ю з Тарасом Чмутом читайте на сайті Української правди.
