Тиск на журналістів в Україні: ужгородська журналістка заявила про онлайн-атаки
Ужгородська журналістка Олена Мудра звернулася до поліції через систематичний тиск та онлайн-атаки, з якими стикається вже понад півроку. Про це вона повідомила на своїй сторінці у Facebook минулого тижня. За її словами, погрози надходять після публікацій про корупцію в міській раді.
“Коли твоя робота стає причиною цькування — це страшно. Але мовчати про це ще страшніше”, — написала Олена у своєму пості. Журналістка стверджує, що після серії розслідувань про розподіл земельних ділянок невідомі особи почали надсилати їй погрози в особисті повідомлення та коментарі.
Мені вдалося зустрітися з Оленою в затишній кав’ярні на Корзо, головній пішохідній вулиці Ужгорода. Попри стрес останніх місяців, вона зберігає рішучість і професійний запал.
“Найгірше — відчуття беззахисності. Коли отримуєш повідомлення, де згадують твою домашню адресу і дитину, розумієш, що це вже не просто інтернет-тролінг”, — ділиться журналістка.
Статистика і реакція спільноти
За інформацією Національної спілки журналістів України, випадок Олени — не поодинокий. Упродовж 2024 року в Україні зафіксовано вже 18 випадків тиску на представників медіа. Це і фізичні напади, і погрози, і блокування доступу до інформації.
“Регіональні журналісти опиняються в особливо вразливому становищі, — розповідає Сергій Томіленко, голова НСЖУ. — У невеликих містах усі всіх знають, сховатися неможливо, а місцева влада часто використовує різні важелі впливу на неугодних журналістів”.
Олексій Петренко, керівник обласної поліцейської прес-служби, підтвердив факт реєстрації заяви: “Ми відкрили кримінальне провадження за статтею ‘Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів’. Зараз слідчі працюють над встановленням осіб, причетних до цькування”.
Місцеві активісти вже організували флешмоб підтримки #СтоїмоЗаОленою, до якого долучилися десятки журналістів та громадських діячів з різних куточків країни. “Якщо ми хочемо жити в демократичній державі, маємо захищати свободу слова навіть під час війни”, — наголошує Василь Гарагонич, організатор акції.
Виклики для медіа під час війни
Марія Ковач, медіаекспертка і викладачка журналістики в УжНУ, пояснює тривожну тенденцію: “Воєнний стан створив додаткові виклики для медіа. З одного боку, є об’єктивні обмеження щодо висвітлення певних тем, з іншого — деякі посадовці використовують ситуацію як прикриття для тиску на незалежних журналістів”.
Протягом свого восьмирічного досвіду регіонального репортера я спостерігаю, як змінюється ставлення до журналістів на місцях. Раніше тиск був більш відкритим — відмова в акредитації, ігнорування запитів. Тепер методи стали витонченішими: анонімні погрози, дискредитаційні кампанії в соцмережах, залучення проплачених “експертів”.
Поради для журналістів
Олександр Бурмагін, медіаюрист організації “Інститут масової інформації”, радить журналістам фіксувати всі прояви тиску: “Зберігайте скріншоти, записуйте дзвінки, повідомляйте про погрози в поліцію. Ці докази можуть стати вирішальними у суді”.
Реакція громади
Мешканці Ужгорода, з якими мені вдалося поспілкуватися, підтримують Олену. “Її розслідування про тендери міськради відкрили очі багатьом, — каже Іван Ковач, пенсіонер. — Якщо журналістів залякають, хто тоді контролюватиме владу?”
Оксана Петрівна, вчителька ужгородської школи №5, додає: “Моя донька мріє стати журналісткою, але після таких історій я хвилююся за її майбутнє. Хоча, можливо, саме нове покоління журналістів змінить цю ситуацію”.
За даними “Детектора медіа”, з початку повномасштабного вторгнення в Україні зафіксовано понад 200 випадків порушень свободи слова, не пов’язаних безпосередньо з бойовими діями. Це свідчить про системну проблему, яка потребує комплексного вирішення.
Висновок
Попри все, Олена Мудра не збирається припиняти роботу. “Якщо журналіст мовчить через страх, він перестає бути журналістом, — переконана вона. — Мої колеги з інших регіонів стикаються з подібними проблемами. Ми маємо триматися разом”.
Історія Олени вкотре нагадує нам, що свобода преси — це не абстрактне поняття, а щоденна боротьба конкретних людей за право суспільства знати правду. І ця боротьба стає особливо важливою зараз, коли країна потребує прозорості та довіри до інституцій.
