Коли село стає центром інновацій: як Великі Сорочинці відроджуються через зелену енергетику
Їду польовою дорогою до Великих Сорочинців, що на Полтавщині. Село, відоме більшості українців завдяки гоголівському ярмарку, сьогодні переживає тиху революцію. Замість традиційних димарів над хатами тепер виблискують сонячні панелі.
“Спершу люди ставилися скептично”, — розповідає мені Микола Петренко, місцевий фермер, який одним із перших встановив сонячну електростанцію на даху свого господарства. “Казали, що це іграшки для багатих. А тепер по всьому селу панелі — і на приватних будинках, і на школі”.
Три роки тому громада отримала грант від Програми розвитку ООН у розмірі 50 тисяч євро на встановлення сонячної електростанції для місцевої школи. Відтоді село стало прикладом того, як віддалена українська громада може трансформуватися.
Директорка школи Ганна Тимошенко показує мені графіки економії: “За минулий рік зекономили понад 120 тисяч гривень на опаленні та електроенергії. Ці кошти спрямували на комп’ютерний клас та ремонт спортзалу”.
Чому саме Великі Сорочинці?
Відповідь проста і складна водночас. Після децентралізації громади отримали більше можливостей для самостійного розвитку. Однак не всі змогли цим скористатися. За даними Міністерства розвитку громад та територій України, лише 23% сільських громад активно впроваджують інноваційні проєкти.
“Ми просто мали активних людей, які не боялися експериментувати”, — пояснює сільський голова Віктор Савченко. “І коли побачили перші результати, люди повірили, що зміни можливі”.
Зараз у селі діє енергетичний кооператив “Сорочинське сонце”, який об’єднує 27 домогосподарств. Вони спільно інвестують у розширення сонячної електростанції та діляться виробленою енергією.
“Найважче було пояснити людям, що таке кооператив і чому це вигідно”, — згадує Олена Коваленко, бухгалтерка кооперативу. “Багато хто пам’ятає радянські колгоспи і має негативні асоціації. Але коли показуєш реальні цифри економії, люди починають розуміти”.
За підрахунками експертів ГО “Енергетичні ініціативи”, подібні проєкти можуть знизити енергетичні витрати сільських громад на 30-40%. За словами Дмитра Сакалюка, керівника організації, “енергетична автономія — це не лише економія, а й питання національної безпеки, особливо в умовах війни”.
Стійкість громади
Під час моїх попередніх відряджень до сіл Чернігівщини та Сумщини я бачив, як відсутність стабільного електропостачання паралізує життя громад. Великі Сорочинці в цьому сенсі вирізняються стійкістю.
“Коли були відключення світла через обстріли енергетичної інфраструктури, наша школа працювала. Ми змогли забезпечити навчання дітям і з інших сіл”, — розповідає вчителька Людмила Корнієнко.
Однак перехід до “зеленої” енергетики — це не лише технологічна, а й світоглядна зміна. У школі запровадили курс з екологічної грамотності, а місцеві підприємці почали орієнтуватися на екологічні товари.
Соціальні та економічні трансформації
Іван Дорошенко, власник невеликої столярної майстерні, переобладнав виробництво на сонячну енергію: “Раніше викидав тирсу, тепер використовую для виготовлення паливних брикетів. Нічого не пропадає”.
Перебудова енергетики села мала й неочікувані соціальні наслідки. Молодь, яка раніше від’їжджала до міст, почала повертатися. 28-річна Марина Клименко, повернувшись із Києва, відкрила тут еко-садибу для зеленого туризму.
“Коли я розповідаю гостям із Києва та Харкова, що наша садиба працює на сонячній енергії, вони спершу дивуються. А потім питають, чи можна таке зробити в місті”, — усміхається дівчина.
Виклики та перспективи
Проте шлях до енергетичної незалежності не був безхмарним. Перші панелі, встановлені без належного дослідження ґрунту, довелося переносити через підтоплення території.
“Ми вчилися на власних помилках”, — зізнається сільський голова. “Тепер ділимося досвідом з іншими громадами”.
За даними Державного агентства з енергоефективності, подібні проєкти реалізуються вже у 120 громадах України. Однак Великі Сорочинці залишаються одним із найуспішніших прикладів.
Покидаючи село, помічаю нову табличку при в’їзді: “Великі Сорочинці — енергетично незалежна громада“. Схоже, село знайшло новий привід для гордості, крім знаменитого ярмарку.
І це, мабуть, найголовніше. Бо коли люди бачать результати своєї праці, вони починають вірити у майбутнє свого села. А це перший крок до відродження українського села загалом.
