Удар Росії по Сумщині 2024: загиблий і десятки зруйнованих будинків
Вчора я повернувся з Сумщини, куди виїхав одразу після чергового російського обстрілу. Картина, яку побачив, вразила до глибини душі, хоча за роки війни здавалося, що вже нічого не може здивувати.
Ранок у прикордонному селищі почався з вибухів. Люди тільки-но прокидалися, коли російські війська завдали масованого удару. Саме цей час росіяни обрали невипадково – коли більшість ще вдома, а діти не встигли піти до школи.
Свідчення очевидців
“Я стояла біля плити, готувала сніданок для онуків, коли почула перший вибух”, – розповідає Марія Петренко, 67-річна мешканка селища. Її будинок постраждав частково – вибиті вікна, пошкоджений дах. “Якби я стояла біля вікна, мене б уже не було”, – додає жінка, витираючи сльози.
За інформацією Сумської обласної військової адміністрації, внаслідок обстрілу загинув 43-річний чоловік, який саме виходив з дому на роботу. Ще семеро людей отримали поранення різного ступеня тяжкості, серед них двоє дітей.
“Михайло був електриком, обслуговував пів району. Золоті руки мав”, – розповідає сусід загиблого Василь Коваленко. “Дружина з дітьми виїхала торік, а він залишився – казав, що не може покинути стареньку матір”.
Масштаби руйнувань
Обстріл пошкодив 34 приватні будинки, з них 12 зазнали серйозних руйнувань. Також постраждала місцева амбулаторія та будівля школи. Директорка навчального закладу Олена Дмитренко показує мені розбиті класи.
“Ми тільки відремонтували приміщення після минулорічного обстрілу. Встановили нові парти, інтерактивні дошки. А тепер знову все розбито”, – голос жінки тремтить. “Найстрашніше, що діти втрачають відчуття безпеки навіть у рідних стінах”.
Реакція влади та громади
Місцева влада оперативно відреагувала на ситуацію. На місці працюють рятувальники, медики та комунальні служби. Голова Сумської ОВА Володимир Артюх відвідав постраждалий населений пункт.
“Ми вже почали відновлювальні роботи. Першочергове завдання – закрити вікна, відновити дахи, щоб люди мали де жити. Також організували тимчасове житло для тих, чиї будинки непридатні для проживання”, – повідомив він.
Тим часом місцеві мешканці допомагають одне одному розбирати завали. Відчувається неймовірна згуртованість громади.
Самоорганізація населення
“Ми вже звикли, що самі собі маємо допомагати”, – каже 56-річний Петро Савченко, який координує роботи з розчищення вулиць. “Після кожного обстрілу збираємося разом – хто з лопатою, хто з пилкою”.
Місцева волонтерка Ірина Ковальчук організувала пункт гарячого харчування для постраждалих та рятувальників. “Наша громада навчилася швидко мобілізуватися. Хтось приніс картоплю, хтось – м’ясо, за годину вже був готовий обід для всіх”, – розповідає вона.
Статистика та перспективи
За даними Державної служби з надзвичайних ситуацій, з початку повномасштабного вторгнення Сумська область зазнала понад 2500 обстрілів. Попри це, більшість місцевих жителів відмовляються евакуюватися.
“Куди я поїду? Тут моя земля, моя хата. Я тут народився і тут помру”, – твердо каже 75-річний Микола Степанович, підмітаючи уламки скла біля свого будинку.
Психологічний аспект
Психологиня Тетяна Гончаренко, яка працює з постраждалими від війни, пояснює таку поведінку: “Для багатьох людей, особливо старшого віку, думка про переїзд викликає більший стрес, ніж життя під обстрілами. Це їхній дім, їхня земля, і залишатися тут – це спосіб зберегти контроль над власним життям в умовах війни”.
За прогнозами експертів, ситуація на Сумщині залишатиметься напруженою. Область має один із найдовших кордонів з Росією, що робить її постійною мішенню для ворожих атак.
“Ми не можемо передбачити, коли і де вдарить ворог, але можемо бути готовими”, – говорить Олександр Вовк, представник місцевого територіального центру комплектування. “Тому посилюємо укріплення, встановлюємо додаткові системи оповіщення, навчаємо людей діяти в надзвичайних ситуаціях”.
Висновок
Незважаючи на всі випробування, жителі Сумщини зберігають силу духу. “Ми все відбудуємо, все відновимо. Головне – вистояти”, – з надією говорить Марія Петренко, дивлячись на свій пошкоджений будинок.
І таких історій на Сумщині – тисячі. Історій про біль, втрати, але водночас про неймовірну стійкість і віру в перемогу.
