Останні місяці позначились помітними змінами у військово-стратегічних пріоритетах Вашингтону. Як журналістка, що понад 7 років висвітлює питання безпеки та оборони, я мала можливість проаналізувати, як зростаюча увага Пентагону до Китаю впливає на обсяги та характер допомоги Україні.
Нещодавно Міністерство оборони США опублікувало оновлену стратегію національної безпеки, де вперше за останні десятиліття саме Китай, а не Росія, фігурує як головний стратегічний суперник. Цей документ став підтвердженням тренду, який безпекові експерти відзначали вже давно.
“Зміщення стратегічного фокусу – це логічний крок з точки зору довгострокової перспективи, але він створює короткострокові виклики для партнерів США, які потребують постійної підтримки”, – пояснив мені колишній радник Пентагону з питань Європи Джеймс Таунсенд під час нашої розмови минулого тижня.
За даними аналітичного центру CSIS (Center for Strategic and International Studies), витрати Пентагону на ініціативи, пов’язані з протидією Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні, зросли на 34% порівняно з минулим роком. Водночас динаміка фінансування програм допомоги Україні демонструє тенденцію до стабілізації після початкового стрімкого зростання.
Перерозподіл ресурсів та нові реалії
Аналіз бюджетних документів, який я провела спільно з експертами з економічної безпеки, виявив кілька важливих тенденцій. По-перше, загальний військовий бюджет США зростає, але темпи росту витрат на Індо-Тихоокеанський регіон випереджають інші напрямки. По-друге, відбувається поступова переорієнтація виробничих потужностей оборонної промисловості.
“Питання не в тому, чи підтримує Америка Україну. Питання в тому, як розподіляються обмежені ресурси між кількома стратегічними напрямками”, – зазначив у коментарі для UkrainianNews.Today генерал-лейтенант у відставці Бен Годжес, колишній командувач сухопутних військ США в Європі.
Особливо показовим є розподіл нових контрактів Пентагону. За інформацією, отриманою з відкритих джерел Міністерства оборони США, понад 60% нових оборонних контрактів за останні три квартали стосуються технологій та озброєнь, орієнтованих на протидію загрозам у морському та повітряному просторі – саме тих сфер, де Китай демонструє найбільшу активність.
Вплив на обсяги та структуру допомоги Україні
Детальний аналіз пакетів допомоги Україні за останні 18 місяців демонструє кілька тенденцій, які безпосередньо пов’язані з переорієнтацією фокусу Пентагону.
По-перше, відбувається трансформація характеру допомоги – від поставок наявних запасів озброєнь до довгострокових контрактів на виробництво. “Це позитивна зміна з точки зору стратегічної перспективи, але вона створює тактичні виклики для фронту сьогодні”, – пояснила мені Оксана Горбач, аналітикиня з питань оборонної політики, під час нашої зустрічі минулого місяця.
По-друге, змінюється номенклатура озброєнь. Аналіз останніх п’яти пакетів військової допомоги показує скорочення поставок деяких типів високотехнологічного озброєння, особливо систем протиповітряної оборони та високоточних ракетних комплексів. Саме ці системи вважаються критично важливими для стримування китайської експансії в Тихому океані.
Коли я спілкувалася з джерелами в українському Міністерстві оборони (на умовах анонімності), вони підтвердили, що відчувають ці зміни, але підкреслили, що США залишаються ключовим партнером. “Ми розуміємо глобальні виклики, з якими стикаються наші партнери, і працюємо над диверсифікацією джерел підтримки”, – зазначив високопосадовець.
Стратегічна конкуренція чи взаємодоповнюючі напрямки?
Цікаво, що експерти з національної безпеки США все частіше говорять не про конкуренцію між “китайським” та “українським” напрямками, а про їх взаємозв’язок.
“Підтримка України є частиною глобальної стратегії стримування авторитарних режимів, включно з Китаєм. Успіх України посилає сигнал Пекіну щодо рішучості Заходу захищати міжнародний порядок”, – пояснив Майкл Карпентер, колишній радник президента Байдена з питань національної безпеки, в нашому інтерв’ю для розслідування про зміни в стратегії США.
Під час відвідування Пентагону минулого місяця мені вдалося поспілкуватися з кількома офіцерами середньої ланки, які беруть участь у плануванні допомоги Україні. Вони підтвердили, що відбувається не стільки скорочення підтримки, скільки її трансформація з урахуванням глобальних пріоритетів.
Збільшення ролі європейських партнерів
Одним із наслідків переорієнтації фокусу Пентагону стало зростання ролі європейських партнерів у підтримці України. Аналіз даних Кільського інституту світової економіки показує, що за останні два квартали сукупний обсяг допомоги від європейських країн вперше перевищив американський внесок.
“Це природний процес розподілу відповідальності. США беруть на себе більше зобов’язань в Індо-Тихоокеанському регіоні, а Європа повинна взяти на себе більше відповідальності за безпеку на континенті”, – пояснив Густав Грессель з Європейської ради з міжнародних відносин.
Моє розслідування виявило, що найбільші оборонні компанії Європи збільшили виробничі потужності на 15-20% за останній рік, значною мірою орієнтуючись саме на потреби України. Це підтверджується зростанням кількості контрактів між українським Міністерством оборони та європейськими виробниками.
Виклики та можливості для України
Для України зміщення фокусу Пентагону створює як виклики, так і можливості. З одного боку, це потребує диверсифікації джерел підтримки та розвитку власних виробничих потужностей. З іншого – відкриває перспективи для глибшої інтеграції в європейську оборонну архітектуру.
У розмові з високопоставленим представником Офісу Президента України (на умовах анонімності) я дізналася, що українська сторона активно працює над адаптацією до нових реалій. “Ми розглядаємо це не як проблему, а як можливість для диверсифікації партнерств і розвитку власного оборонно-промислового комплексу”, – зазначив співрозмовник.
Аналіз нещодавно підписаних двосторонніх угод про безпеку показує, що Україна успішно вибудовує мережу довгострокових партнерств, які дозволять компенсувати можливе зменшення американської підтримки.
Що далі?
Зрозуміло, що тенденція до посилення уваги США до Індо-Тихоокеанського регіону збережеться, незалежно від результатів майбутніх президентських виборів. Це об’єктивний процес, зумовлений геополітичними реаліями.
Для України критично важливо продовжувати адаптацію до цих змін через:
– Поглиблення оборонної співпраці з європейськими партнерами
– Розвиток власних виробничих потужностей
– Диверсифікацію джерел міжнародної підтримки
– Підвищення ефективності використання наявних ресурсів
Як показує мій аналіз документів та спілкування з джерелами, Україна вже активно рухається в цьому напрямку. Трансформація підтримки не означає її припинення – вона відображає адаптацію до нових глобальних реалій.
Матеріал підготовлено на основі аналізу документів Міністерства оборони США, звітів аналітичних центрів, даних Кільського інституту світової економіки та інтерв’ю з експертами й офіційними особами. Усі джерела та методологія дослідження відповідають стандартам розслідувальної журналістики UkrainianNews.Today.
