Центр психосоціальної реабілітації Львів відкрили для тих, хто пережив полон і тортури
Нещодавно у Львові відкрили новий центр психосоціальної реабілітації для людей, які пережили полон, тортури та інші форми насильства. Це перший такий заклад на Західній Україні, і для мене як журналіста було важливо побачити його роботу на власні очі.
Вересневого ранку приїжджаю на околицю Львова. Центр розташований у тихому районі, подалі від міського шуму. Перше, що впадає у вічі – затишна атмосфера і доброзичливі обличчя персоналу.
“Ми створювали цей простір, щоб він не нагадував лікарню чи казенну установу,” – розповідає Олена Петренко, керівниця центру. “Багато наших пацієнтів пережили жахливі умови в полоні. Тут вони мають відчувати себе в безпеці.”
Організація роботи центру
Центр може приймати одночасно до 25 осіб. Реабілітаційний курс триває 21 день, хоча при потребі його можуть продовжити. Тут працюють психотерапевти, психіатри, фізіотерапевти та соціальні працівники – загалом 15 фахівців.
Мар’яна, колишня військова медикиня, погодилася поділитися своєю історією. Вона провела в полоні майже рік і зараз проходить реабілітацію в центрі.
“Коли я потрапила сюди, то не могла спати більше двох годин. Панічні атаки, кошмари – це було щоночі,” – каже вона, дивлячись у вікно. “Зараз, після двох тижнів, я вже сплю по 5-6 годин. Це величезний прогрес.”
За даними Міністерства у справах ветеранів, в Україні понад 1800 звільнених з полону осіб потребують комплексної реабілітації. Багато з них стикаються з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), тривожністю, депресією та іншими психологічними проблемами.
Методи реабілітації
“Найскладніше – це повернути людям відчуття безпеки та контролю над власним життям,” – пояснює Тарас Коваленко, психотерапевт центру. “Уявіть, коли людина місяцями не мала права самостійно вирішувати навіть коли їй пити воду чи ходити в туалет. Повернення до нормального життя – це тривалий процес.”
У центрі застосовують комплексний підхід. Окрім індивідуальної та групової психотерапії, тут проводять заняття з арт-терапії, йоги, медитації. Є також фізіотерапевтичні процедури для тих, хто має фізичні травми.
“Багато хто з наших пацієнтів пережив тортури, які залишили не лише психологічні, а й фізичні наслідки,” – говорить Оксана Мельник, фізіотерапевтка. “Ми працюємо з болем, відновлюємо рухливість суглобів, розробляємо м’язи.”
Фінансування та перспективи
Центр створили завдяки співпраці Львівської міської ради, Міністерства у справах ветеранів та міжнародних організацій. Фінансування надійшло від Європейського Союзу та Світового банку в рамках програми підтримки постраждалих від війни в Україні.
“Наше завдання – не просто допомогти людям впоратися з травмою, а й підготувати їх до повернення в суспільство,” – наголошує Олена Петренко. “Для багатьох звільнених з полону важко адаптуватися до мирного життя, знайти роботу, відновити стосунки з близькими.”
Саме тому в центрі працюють соціальні працівники, які допомагають з пошуком роботи, оформленням документів, отриманням соціальних виплат. Проводяться тренінги з розвитку навичок комунікації, управління стресом, планування бюджету.
Історії пацієнтів
“Я вчуся жити заново,” – зізнається Роман, колишній військовий, який провів у полоні 8 місяців. “Тут я зустрів людей, які розуміють, через що я пройшов. Вони не питають ‘як там було?’, не дивляться з жалістю. Це дуже важливо.”
За перший місяць роботи центр прийняв 20 осіб. Плани на майбутнє – розширити можливості та створити подібні заклади в інших регіонах України.
“Потреба в таких центрах величезна,” – підкреслює Андрій Садовий, міський голова Львова, який відвідав центр під час відкриття. “Ми маємо подбати про тих, хто пережив найстрашніше заради нашої свободи.”
Висновки
Повертаючись до Полтави, я думаю про людей, яких зустрів у центрі. Їхні історії вражають силою духу та бажанням жити далі, попри все пережите. Цей центр – маленький острівець надії серед моря болю, який принесла війна. І такі місця повинні з’являтися в кожному регіоні України.
За статистикою Міністерства охорони здоров’я, майже 70% людей, які пережили полон, потребують тривалої психологічної допомоги. Для багатьох шлях до одужання займе роки. Але перший крок уже зроблено – у Львові створили простір, де лікують не лише тіло, а й душу.
