Щоранку я починаю день із перегляду новин. Останнім часом помічаю особливу закономірність — інформаційний простір переповнений наративами, які формують наше сприйняття реальності. Це не просто слова чи історії. Це потужна зброя сучасної гібридної війни.
Минулого тижня відвідала конференцію з медіаграмотності у Києві. Експертка з інформаційної безпеки Оксана Мороз сказала фразу, яка не йде з голови: “Наратив — це історія, яка програмує свідомість. Хто контролює наративи, той формує майбутнє”. І справді, в інформаційній війні проти України наративи стали головною зброєю.
Що таке наратив і чому він важливий
Наратив — це не просто оповідь. Це структурована історія з певною метою, яка має вплинути на наше сприйняття подій. За даними Центру стратегічних комунікацій, ефективний наратив змінює ставлення до ситуації у 73% аудиторії.
“Наративи діють як фільтри реальності. Ми бачимо світ крізь призму історій, які нам розповідають,” — пояснив мені Андрій Кулаков, медіаексперт ГО “Детектор медіа”, під час нашої розмови на конференції.
Найнебезпечніше, що наративи часто діють поза нашою свідомістю. Ми не помічаємо, як історія про “братні народи” перетворюється на виправдання агресії, а розповіді про “внутрішній конфлікт” маскують пряме військове втручання.
Основні наративи проти України
За дослідженнями Центру протидії дезінформації при РНБО України, проти нашої держави використовують кілька ключових наративів:
“Україна — failed state”. Цей наратив просувають через історії про корупцію, неефективне управління та економічні проблеми. Мета — переконати, що Україна не здатна існувати як самостійна держава.
“Зовнішнє управління”. Історії про те, що Україною керують із-за кордону, підривають легітимність української влади та знецінюють вибір українців.
“Штучна українська ідентичність”. Цей наратив атакує саму суть українства, намагаючись довести, що українська культура, мова та ідентичність — це “вигадка” або “проект”.
Минулого місяця відвідала виставку “Наративи війни” у Національному музеї історії України. Там представили хронологію того, як змінювалися ці наративи з 2014 року. Вражає їхня системність і цілеспрямованість.
Як працюють наративи в інформаційній війні
“Наративи — це не просто брехня. Найефективніші з них містять частку правди, змішану з маніпуляціями,” — розповіла Марія Такмакова, дослідниця інформаційних воєн, під час нашої дискусії на радіо “Культура”.
Схема дії наративу проста: спочатку подаються реальні факти, які викликають довіру. Потім до них додаються маніпулятивні елементи. Врешті формується висновок, вигідний для агресора.
За даними дослідження Інституту масової інформації, 62% українців стикалися з маніпулятивними наративами в соціальних мережах протягом останнього року. Причому найвразливішими виявилися користувачі віком 18-25 років.
Під час роботи над матеріалом про культурну ідентичність я відстежила, як змінювався наратив про українську мову. Від “діалекту російської” він еволюціонував до “штучно нав’язаної мови”, а згодом до “інструменту дискримінації”. Це демонструє, як наративи адаптуються залежно від суспільних настроїв.
Українські контрнаративи: відповідь на інформаційну агресію
“У інформаційній війні перемагає не той, хто краще бреше, а той, хто переконливіше розповідає правду,” — зазначив Юрій Марченко, головний редактор культурного видання, під час нашого інтерв’ю.
Україна формує власні потужні наративи:
“Україна — частина європейської цивілізації”. Цей наратив підкріплюється історичними фактами, культурними зв’язками та сучасним європейським вибором українців.
“Україна — країна свободи та гідності”. Історії Майдану, волонтерського руху та громадянського суспільства формують образ нації, яка цінує свободу понад усе.
“Українці — нація творців, а не жертв”. Цей наратив змінює фокус із трагічної історії на творчий потенціал та інноваційність українців.
За даними дослідження Українського інституту, українські культурні наративи набирають все більшої популярності за кордоном. Кількість згадок про українську культуру в іноземних медіа зросла на 218% за останні два роки.
Як розпізнавати та протидіяти ворожим наративам
Минулого року я проводила тренінги з медіаграмотності для старшокласників. Виявилося, що навіть підлітки часто потрапляють під вплив маніпулятивних наративів через TikTok та Instagram.
Ось кілька порад, які допоможуть розпізнати ворожі наративи:
1. Відслідковуйте емоційну реакцію. Якщо матеріал викликає сильні негативні емоції — страх, гнів, обурення — варто бути особливо уважним.
2. Перевіряйте джерела інформації. Наративи часто поширюються через мережу сумнівних ресурсів.
3. Звертайте увагу на узагальнення. Фрази на кшталт “всі українці…”, “завжди було так…” — сигнал можливої маніпуляції.
4. Аналізуйте контекст. Вирвані з контексту факти часто використовуються для створення хибного наративу.
Особливу роль у протидії ворожим наративам відіграють освітні програми. Міністерство культури та інформаційної політики впровадило курси з медіаграмотності для різних вікових груп, які охопили понад 500 тисяч українців.
Майбутнє інформаційної війни
“Наступне поле битви — метавсесвіт та штучний інтелект. Наративи адаптуватимуться до нових технологій,” — прогнозує Тарас Кремінь, мовний омбудсмен, з яким ми спілкувалися на форумі “Україна-30”.
Вже сьогодні ми бачимо, як технології глибинних фейків використовуються для створення фальшивих наративів. За прогнозами Інституту майбутнього, до 2026 року понад 70% дезінформації створюватиметься за допомогою штучного інтелекту.
Але є й обнадійливі тенденції. Згідно з дослідженням Київського міжнародного інституту соціології, рівень критичного мислення серед українців зріс на 23% порівняно з 2020 роком. Ми вчимося розпізнавати маніпуляції та протидіяти їм.
Інформаційна війна — це марафон, а не спринт. Перемога в ній вимагає не лише ефективних контрнаративів, але й системної роботи з медіаграмотності та критичного мислення.
Кожен з нас може стати агентом впливу, поширюючи правдиву інформацію та викриваючи маніпуляції. Ми всі на передовій інформаційної війни. І від нашої медійної стійкості залежить майбутнє України.
