У світі, де інформація стала зброєю не менш потужною за ракети, Україна опинилася на передовій не лише військового, але й інформаційного фронту. Чи можна виграти інформаційну війну проти держави, яка десятиліттями вдосконалювала свою пропагандистську машину? Відповіді на це питання я шукала в розмові з Пітером Померанцевим — дослідником пропаганди, письменником та одним із провідних світових експертів з питань інформаційної війни.
Померанцев, британець українського походження, вже понад десять років вивчає російську пропаганду та дезінформацію. Його книга «Нічого правдивого і все можливе: Пригоди в сучасній Росії» стала міжнародним бестселером, що відкрив світу очі на природу кремлівської інформаційної машини.
«Коли ми говоримо про інформаційну війну між Україною та Росією, важливо розуміти: це не просто битва наративів. Це змагання між різними підходами до реальності», — пояснює Померанцев, коли ми зустрічаємося в київській кав’ярні під час його короткого візиту до України.
Зброя масового відволікання
Російська пропаганда працює за принципом «затуманення» — створення інформаційного хаосу, в якому правда стає лише однією з багатьох версій реальності. «Мета не в тому, щоб переконати у своїй правоті, а в тому, щоб змусити вас сумніватися у всьому», — говорить Померанцев.
За його словами, західні експерти довго не могли зрозуміти специфіку російської пропаганди, оскільки аналізували її через призму радянської моделі. «Радянська пропаганда намагалася нав’язати єдину ідеологію. Сучасна російська — створює інформаційний хаос, де неможливо відрізнити правду від брехні», — пояснює дослідник.
Дані Центру протидії дезінформації при РНБО України підтверджують: щодня російські медіа та соцмережі продукують близько 5000 фейків про Україну. За даними дослідження Київського міжнародного інституту соціології, 58% українців регулярно стикаються з російською дезінформацією.
Унікальність українського спротиву
Попри масштабність російської пропаганди, Україна демонструє неймовірну стійкість. «Українці мають вроджений імунітет до пропаганди, який формувався століттями опору різним імперіям», — вважає Померанцев.
Він наводить приклад проєкту StopFake, який став міжнародним прикладом успішної боротьби з дезінформацією. «Коли російська пропаганда лише набирала оберти у 2014 році, українські журналісти вже створили ефективну систему спростування фейків. Захід усе ще вчиться у вас», — каже експерт.
Особливо важливу роль відіграє громадянське суспільство. За даними дослідження Detector Media, 76% українців стали критичніше ставитися до інформації в медіа за останні два роки. «Це неймовірний показник медіаграмотності для країни в стані війни», — підкреслює Померанцев.
Стратегії перемоги
Якими ж мають бути стратегії протидії дезінформації? Померанцев виділяє три ключові напрямки:
1. Медіаграмотність з дитинства. «В умовах інформаційної війни вміння критично оцінювати інформацію — це базова навичка виживання, як вміння переходити дорогу», — пояснює експерт. За його словами, Україна досягла значного прогресу, впровадивши елементи медіаграмотності в шкільні програми.
2. Створення позитивного наративу. «Недостатньо спростовувати фейки. Потрібно розповідати власну історію — про свободу, про гідність, про цінності», — наголошує Померанцев. Він відзначає зростання якості українського кіно, літератури та журналістики, які формують автентичний український наратив.
3. Міжнародна співпраця. «Інформаційна війна — це глобальне явище. Україна має ділитися своїм досвідом протидії дезінформації з іншими країнами», — говорить дослідник. За його словами, українські фахівці з інформаційної безпеки сьогодні консультують експертів з ЄС та США.
Особисті історії проти пропаганди
Одним із найефективніших методів протидії пропаганді, на думку Померанцева, є особисті історії звичайних людей. «Пропаганда працює з абстракціями та стереотипами. Реальні історії реальних людей руйнують ці штучні конструкції», — пояснює він.
Саме тому проєкт «Розкажи свою історію», який документує досвід українців під час війни, має такий резонанс у світі. «Коли людина з Маріуполя розповідає свою історію виживання під бомбардуваннями, це руйнує всі кремлівські наративи про “визволення” міста», — наводить приклад експерт.
За даними Міністерства культури України, з початку повномасштабного вторгнення було створено понад 400 документальних фільмів про війну в Україні. «Це потужна зброя у боротьбі за правду», — вважає Померанцев.
Цифрова стійкість
Особливе місце в розмові ми приділили питанню цифрової стійкості. «Україна демонструє унікальний феномен — під час війни ваша цифрова інфраструктура не лише вистояла, але й розвивається», — зазначає дослідник.
За даними Міністерства цифрової трансформації, додаток «Дія» зараз використовують понад 18 мільйонів українців. «Це не просто зручний сервіс. Це символ того, що українська держава функціонує попри війну», — підкреслює Померанцев.
Цікаво, що рівень довіри до державних цифрових сервісів в Україні становить 71%, що значно перевищує середньоєвропейські показники. «Це свідчить про стійкість українського суспільства та держави перед інформаційними атаками», — вважає експерт.
Виклики майбутнього
Наприкінці нашої розмови я запитую Померанцева про головні виклики в інформаційній сфері, які чекають на Україну в майбутньому.
«Штучний інтелект змінить правила гри в інформаційній війні. Deepfake-відео, генерація неіснуючих “експертів” та “свідків” — це лише початок», — прогнозує дослідник. За його словами, Україна має розвивати технології виявлення AI-генерованого контенту вже зараз.
Другий виклик — втома від інформації про війну. «Як підтримувати увагу світу до української трагедії, коли медіа постійно шукають нові теми? Це складне завдання, але Україна вже знаходить креативні рішення», — зазначає Померанцев.
Третій виклик — пост-воєнна розбудова інформаційного простору. «Після перемоги Україна матиме унікальний шанс створити медіасистему, яка буде стійкою до маніпуляцій та дезінформації», — вважає експерт.
Уроки для світу
На завершення Померанцев підкреслює, що український досвід протидії інформаційній війні має глобальне значення. «Те, що відбувається в українському інформаційному просторі сьогодні, через кілька років стане реальністю для багатьох демократичних країн», — переконаний він.
Методи виявлення дезінформації, розроблені українськими фактчекерами, вже використовуються в країнах Балтії та Східної Європи. «Україна стала лабораторією інформаційної стійкості для всього світу», — підсумовує Померанцев.
Прощаючись, дослідник додає: «Інформаційна війна — це марафон, а не спринт. Україна вже довела, що має витривалість для цього марафону. А головне — у вас є те, чого немає у пропаганди: правда».
