Коли вперше ступаєш на територію “Артеку”, одразу відчуваєш особливу атмосферу. Сосни на схилах, шум Чорного моря і величні будівлі з радянською архітектурою. Мені пощастило побувати тут ще до окупації Криму, коли табір святкував 90-річчя. Зараз, коли “Артеку” виповнюється 100 років, цей символ дитинства перетворився на інструмент російської пропаганди.
“Я провела в Артеку найкращі три тижні свого дитинства”, — розповідає Марина Ковальчук з Полтавщини. Вона потрапила до табору в 1987 році як переможниця обласної олімпіади з математики. “Це був інший світ – міжнародні зустрічі, концерти, походи. Ми відчували себе особливими”.
За століття існування через “Артек” пройшли мільйони дітей. Заснований 16 червня 1925 року як санаторій для дітей з туберкульозом, він швидко перетворився на вітрину “щасливого радянського дитинства”. У золоту епоху табір приймав до 27 тисяч дітей щороку з усього СРСР та 80 країн світу.
Від оздоровниці до інструменту ідеології
“Артек був не просто табором, а системою виховання нової радянської людини”, – пояснює Олександр Петренко, історик з Інституту національної пам’яті. “Через піонерські ритуали, зустрічі з космонавтами та героями праці формувалася відданість режиму”.
Після розпаду СРСР “Артек” пережив складні часи. Україна намагалася зберегти табір як міжнародний дитячий центр, хоча фінансування було обмеженим. У 2000-х роках відбулася часткова модернізація, з’явилися нові програми та міжнародні проєкти.
“Ми розробляли нові освітні методики, залучали дітей до екологічних проєктів”, – згадує Віталій Сердюк, який працював вихователем у таборі “Морський” з 2005 по 2013 рік. “Артек дійсно ставав сучасним міжнародним центром”.
Все змінилося після окупації Криму в 2014 році. Росія швидко перетворила “Артек” на свій пропагандистський актив. Офіційний український “Артек” був перенесений до Пущі-Водиці під Києвом, але історична база залишилася під контролем окупантів.
Сучасний “Артек” – інструмент русифікації
“Зараз в окупованому Криму Артек використовують для промивання мізків дітям з окупованих територій”, – розповідає Тамила Ташева, постійна представниця Президента України в АР Крим. За її даними, через кримський “Артек” з 2015 року пройшли тисячі дітей з тимчасово окупованих територій Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей.
Військово-патріотичне виховання, історія “русского мира” та культ Путіна – ось нові “цінності” окупаційного “Артеку”. Дітей навчають поводитися зі зброєю, співати російських військових пісень та брати участь у парадах.
“Моя племінниця з окупованого Мелітополя була відправлена до Артеку минулого літа”, – ділиться Олена з Запоріжжя, яка попросила не називати її прізвища. “Коли повернулася, розповідала про лекції про ‘велич Росії’ та ‘нацистів в Україні’. Це жахливо, що дитячі спогади використовують для такої брудної справи”.
Російська влада вклала мільярди рублів у реконструкцію табору. Відремонтовано старі корпуси, побудовано нові будівлі, включаючи величезну школу “Хортиця” на 1100 учнів, яка працює цілий рік. Офіційно – для кримських дітей, фактично – для русифікації півострова.
Дві реальності: український “Артек” сьогодні
“Наш Артек живе і розвивається в Пущі-Водиці”, – розповідає Сергій Литовченко, директор ДП “МДЦ Артек“. “Так, ми не маємо моря та гір, але зберігаємо традиції справжнього Артеку – міжнародну співпрацю, інноваційні освітні програми, виховання на цінностях свободи і поваги”.
Український “Артек” щороку приймає близько 10 тисяч дітей, включаючи дітей військових, переселенців та з прифронтових територій. Тут діють програми психологічної підтримки, творчі майстерні та мовні табори.
“Вперше я приїхала до Артеку зі страхом – як це буде без моря?”, – згадує 14-річна Софія з Краматорська. “Але тут я знайшла друзів, навчилася програмувати роботів і навіть виступила на сцені. Це допомогло мені забути про війну хоча б на деякий час”.
Майбутнє “Артеку” – повернення і переосмислення
“Питання не в тому, чи повернемо ми Артек, а коли це станеться”, – впевнена Еміне Джапарова, перша заступниця міністра закордонних справ України. “І нам потрібно бути готовими до переосмислення цього місця, його історії та ролі”.
Експерти обговорюють різні концепції майбутнього “Артеку”. Від створення сучасного міжнародного освітнього центру до комплексу, який включатиме музей пропаганди та тоталітаризму.
“Артек має стати місцем, де вивчають історію маніпуляцій дитячою свідомістю і вчаться критичному мисленню”, – вважає культуролог Микола Скиба. “Це був би найкращий спосіб трансформувати символ пропаганди на платформу свободи думки”.
Сто років – серйозний ювілей для дитячого табору. Історія “Артеку” відображає історію України XX століття – з її трагедіями, надіями та боротьбою за незалежність. І хоча сьогодні оригінальний “Артек” залишається під окупацією, його справжній дух живе там, де цінують свободу і повагу до особистості.
“Артек – це не лише місце на карті”, – каже Марина Ковальчук, згадуючи своє артеківське дитинство. “Це стан душі, який не можна окупувати”.
