Виросла на книжках, я завжди вважала літературу найточнішим відображенням часу. Ще зі студентських років у культурології мене захоплювало, як письменники перетворюють свою епоху на сторінки, що залишаються актуальними десятиліттями.
Незалежна Україна за 30 років створила потужний літературний простір. Наші автори пишуть про те, що болить і надихає, осмислюють історію та прогнозують майбутнє. Їхні романи відображають становлення держави через призму особистих історій, культурних кодів та суспільних процесів.
Минулого місяця я організувала літературний вечір у київській книгарні “Сторінки”. Відвідувачі — від школярів до пенсіонерів — ділилися враженнями від сучасної української прози. Саме їхні відгуки надихнули мене на цю підбірку.
Пропоную п’ять романів, написаних у незалежній Україні, які варто прочитати кожному. Ці книги допомагають краще зрозуміти нас самих і час, у якому ми живемо.
“Ворошиловград” Сергія Жадана
Роман, який став культовим відразу після виходу. Герман повертається у рідне місто на Донбасі, щоб тимчасово зайнятися справами брата, але залишається надовго. Він бореться за маленьку автозаправку проти місцевих “хазяїв життя”.
“Це не просто історія про “лихі 90-ті”, — розповідає мені Максим Кідрук під час інтерв’ю для минулорічного фестивалю “Книжковий Арсенал”. — “Жадан говорить про вибір залишитися і боротися за своє, коли легше втекти”.
Роман Жадана вражає поетичною мовою та візуальністю. За ним навіть зняли фільм “Дике поле”. Автор показує Донбас, який більшість українців не знала і не розуміла до війни. Він пише про пошук ідентичності, дружбу та вірність місцю, яке вважаєш своїм.
“Музей покинутих секретів” Оксани Забужко
Масштабний роман, який охоплює понад півстоліття української історії. Три покоління українців, чиї долі переплітаються через сімейні таємниці, кохання та боротьбу.
Головна героїня, журналістка Дарина Гощинська, досліджує історію жінки-повстанки з УПА. Паралельно розгортається її власна історія в Україні початку 2000-х.
“Забужко створила енциклопедію української ідентичності”, — каже літературознавиця Тамара Гундорова. На сторінках роману оживають і травматичний досвід радянського минулого, і складні 90-ті, і комерціалізовані 2000-ні.
Книга вимагає уважного, вдумливого читання. Але вона винагороджує кожного, хто готовий поринути в багатошаровий текст, сповнений алюзій, символів та глибоких емоційних переживань.
“Інтернат” Сергія Жадана
Ще один роман Жадана, який став відповіддю на війну на Донбасі. Учитель Паша вирушає до міста, щоб забрати племінника з інтернату. Місто вже перебуває в зоні бойових дій, і Паші доведеться пройти через території, де стріляють, де життя перетворилося на виживання.
“Цей роман — про вибір в умовах, коли вибору немає”, — пояснила мені режисерка Ірина Цілик, яка адаптувала роман для театру. Жадан не ідеалізує своїх героїв. Вони звичайні люди, розгублені, налякані, але все ж здатні на людяність у нелюдських умовах.
“Інтернат” прочитали в багатьох країнах світу. Він допомагає зрозуміти, що відчувають люди в зоні конфлікту, як війна руйнує не лише будинки, а й свідомість, як важко, але необхідно обирати свою сторону.
“Фелікс Австрія” Софії Андрухович
Дія роману відбувається на початку XX століття в Станіславові (нині Івано-Франківськ). Стефа все життя служить панянці Аделі. Вони виросли разом, але одна — пані, інша — служниця.
Софія Андрухович відтворює атмосферу Галичини часів Австро-Угорської імперії. Під розкішними описами побуту, страв, одягу приховані глибші теми: залежність, самоідентифікація, пошук свободи.
“Цей роман — чарівна машина часу”, — ділиться враженнями художниця Влада Ралко під час нашої зустрічі на виставці. “Ти не просто читаєш — ти відчуваєш запахи, смаки, текстури тієї епохи”.
Книга перекладена багатьма мовами і показує європейську спадщину України через захопливу історію з елементами детективу та мелодрами.
“Карбід” Андрія Любки
Роман про контрабандиста Тиса, який вирішує прокопати підземний тунель з України до Євросоюзу. Абсурдний план у дусі магічного реалізму перетворюється на сатиричну історію про українську мрію євроінтеграції.
“Любка створив метафору всього українського суспільства”, — вважає культуролог Олександр Михед. Головний герой хоче потрапити до Європи не для себе, а щоб інші змогли жити краще.
Роман написаний з гумором, але під смішними епізодами ховаються серйозні запитання про сутність кордонів — державних і ментальних, про сенс української європейськості та ціну її досягнення.
Підсумок
Ці п’ять романів — лише невелика частина багатого літературного ландшафту незалежної України. Вони показують, як змінювалася країна, її цінності, надії та страхи. Через художні образи письменники передають те, що не завжди вловить соціологія чи політологія — живий досвід людей, які творять історію своєї держави.
Нещодавно на лекції в Українському культурному фонді я говорила про те, що література часом випереджає політику. Книги здатні передбачати суспільні зміни, формувати нові ідентичності, зцілювати травми. Вони створюють простір, де ми можемо уявити себе інакшими.
Тож раджу знайти час для цих романів. Вони не тільки збагатять ваше уявлення про сучасну українську літературу, але й допоможуть краще зрозуміти країну, в якій ми живемо, і час, який нам випало проживати разом.
