Львів у жалобі
Сьогодні Львів знову у жалобі. Місто прощається з трьома своїми захисниками, які віддали життя за Україну. Ігор Авер’янов, Ігор Бундзило та Андрій Панасюк — ці імена відтепер назавжди увійдуть в історію нашого міста та всієї країни.
Зранку на площі біля храму святих апостолів Петра і Павла зібралися сотні львів’ян. Родичі, побратими, друзі та просто незнайомі люди прийшли віддати останню шану загиблим воїнам. Важко було стримувати сльози, коли труни з тілами захисників виносили з церкви.
“Він завжди казав, що захищатиме нас до останнього подиху,” — ледь стримуючи сльози, розповідає дружина Ігоря Авер’янова. “І він дотримав свого слова. Наш тато був героєм не тільки на війні, а й у житті.”
Герої, що захищали Україну
Ігор Авер’янов, 42-річний контрактник, служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила. До війська пішов добровольцем ще у 2014 році. Побратими згадують його як надійного товариша, який завжди приходив на допомогу і ніколи не нарікав на труднощі.
“З таким можна було йти в розвідку,” — каже Микола, бойовий побратим загиблого. “Він був справжнім воїном, якого поважали всі у підрозділі. Ігор неодноразово рятував життя своїм товаришам.”
Ігор Бундзило, 38-річний боєць, до війни працював будівельником. Його життя обірвалося під час важких боїв на східному фронті. Військовий капелан отець Тарас, який проводив церемонію прощання, сказав: “Ці хлопці віддали найцінніше, що мали — своє життя, щоб ми могли жити у вільній країні. Наш обов’язок — пам’ятати про їхній подвиг.”
Наймолодшому з трьох загиблих захисників, Андрію Панасюку, було лише 25 років. Він мріяв після перемоги повернутися додому і створити сім’ю. “Андрій завжди усміхався, навіть у найважчі моменти,” — розповідає його товариш Василь. “Він вірив у перемогу і надихав усіх навколо своїм оптимізмом.”
Прощання з героями
Міський голова Львова Андрій Садовий, який прийшов вшанувати пам’ять полеглих захисників, зазначив: “Кожен такий день — це глибокий біль для нашого міста. Але водночас — це нагадування про незламність українського духу. Наші захисники віддають життя, щоб ми могли будувати майбутнє.”
На церемонії прощання були присутні представники обласної та міської влади, військовослужбовці та представники громадських організацій. Вздовж вулиць, якими проходила жалобна процесія, стояли львів’яни з синьо-жовтими прапорами та квітами.
“Дуже важко бачити молодих хлопців, які гинуть за нас. У мене самого син на фронті,” — ділиться враженнями львів’янин Петро Дмитрович, який прийшов віддати шану загиблим. “Приходжу на кожне таке прощання, бо вважаю своїм обов’язком підтримати родини та віддати належне захисникам.”
Останній шлях героїв
Після церемонії прощання тіла загиблих захисників перевезли на Личаківський цвинтар, де їх поховали на полі почесних поховань. Під звуки військового салюту та гімну України три герої вирушили у свій останній шлях.
За даними Львівської обласної військової адміністрації, від початку повномасштабного вторгнення Львівщина втратила понад 800 своїх захисників. За кожною такою цифрою — людська доля, розбиті серця рідних, нездійснені мрії та плани.
Вічна пам’ять героям, які загинули за свободу та незалежність України. Їхній подвиг назавжди залишиться у серцях львів’ян та всіх українців.
