Стою посеред центрального майдану Ужгорода і згадую свою першу поїздку сюди, ще до повномасштабного вторгнення. Місто змінилося. У 2021 році тут панувала атмосфера прикордонного туристичного центру, сьогодні ж відчувається мобілізація громади, яка стала важливим хабом на західному кордоні.
“Ми тепер по-іншому дивимося на наше розташування,” – розповідає мені Марія Ковач, власниця невеликого готелю біля центру. “Раніше це була наша туристична перевага, тепер – стратегічна відповідальність. Через нас проходять гуманітарні вантажі, евакуйовані люди, іноземні делегації.”
Саме іноземна підтримка стала темою нашої розмови з Марією, як і з багатьма іншими мешканцями прикордоння. Вчорашній саміт НАТО та заява лідерів ЄС щодо продовження допомоги – на устах у всіх.
Саміт, що підтвердив єдність
Минулого тижня лідери країн НАТО та ЄС зібралися, щоб підтвердити свою відданість підтримці України. Як повідомляє Міністерство закордонних справ України, на саміті були прийняті важливі рішення, що стосуються військової, фінансової та гуманітарної допомоги.
“Ми забезпечимо Україну всім необхідним для захисту своєї території та населення. Наша підтримка триватиме стільки, скільки потрібно,” – заявив Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг на прес-конференції після саміту.
Петро Ляшко, голова волонтерської організації “Закарпаття-Допомога”, зустрічає мене в їхньому логістичному центрі на околиці Ужгорода. Робота кипить – волонтери сортують медикаменти, теплі речі, сухі пайки.
“Слова Столтенберга підтверджуються щодня конкретними діями. Тільки цього місяця ми отримали три вантажі з Німеччини, два з Польщі, один зі Словаччини. Це обладнання для лікарень, генератори, автомобілі підвищеної прохідності для наших захисників,” – говорить Петро, показуючи ящики з маркуванням різних європейських країн.
Від економіки до безпеки
За даними Європейської Комісії, з початку повномасштабного вторгнення країни ЄС надали Україні понад 85 мільярдів євро допомоги в різних формах. На саміті було оголошено про додатковий пакет підтримки.
“Нам важливо не лише вистояти зараз, а й закласти основи для відбудови,” – розповідає Василь Гошовський, заступник голови Закарпатської ОВА. “ЄС надає підтримку не тільки фронтовим регіонам, а й таким, як наш. Це стратегічне бачення – зміцнювати всю країну.”
Проїжджаючи містами Закарпаття, бачу нові дороги – частина інфраструктурного проєкту за підтримки ЄС. У Мукачеві відремонтували лікарню, у Берегово модернізували систему водопостачання.
У смт Великий Березний зустрічаю Ірину Петренко, переселенку з Харкова. Вона працює в місцевій школі вчителькою англійської.
“Я викладаю за підручниками, які надійшли в рамках програми ЄС. Мої учні розуміють, що вивчення мов – це не просто предмет, а вікно в Європу, частиною якої ми вже фактично є,” – ділиться Ірина.
Безпекові гарантії та шлях до НАТО
Саміт також підтвердив курс України на вступ до НАТО. Хоча конкретних термінів не було названо, лідери Альянсу наголосили, що двері для України залишаються відкритими.
Полковник у відставці Олексій Бурлаченко, з яким ми зустрічаємося в Ужгороді, оцінює це реалістично:
“Щоб стати членом НАТО, нам треба не тільки перемогти у війні, а й провести серйозні реформи. Але важливо, що наші партнери підтвердили незворотність цього шляху. Допомога зброєю сьогодні – це інвестиція в нашу спільну безпеку завтра.”
За офіційними даними Міністерства оборони України, військова допомога країн НАТО включає системи протиповітряної оборони, артилерію, бронетехніку та інше озброєння.
Проходячи повз військовий госпіталь, зустрічаю групу медиків, які проходять тренінг під керівництвом інструктора з Великої Британії. Це частина програми НАТО з підготовки українських військових медиків.
“Стандарти НАТО рятують життя наших бійців щодня,” – коротко коментує один із лікарів, поспішаючи на заняття.
Гуманітарний вимір
У Свалявському районі відвідую центр психологічної реабілітації для родин військових. Центр працює за підтримки європейських партнерів.
“Ми допомагаємо дітям подолати травми війни,” – розповідає психологиня Наталя Мороз. “Важливо, що європейські колеги не просто надали фінансування, а й діляться методиками. Це системна робота.”
За даними Міністерства соціальної політики, програми психологічної підтримки охопили понад 500 тисяч українців, значна частина яких – діти.
На зворотному шляху до Ужгорода зупиняюся в селі Невицьке. Біля знаменитого замку розмовляю з туроператором Іваном Кушніром.
“Не повірите, але до нас їдуть туристи навіть зараз. Переважно з сусідніх країн ЄС. Це не просто цікавість – це солідарність. Вони кажуть: ‘Ми хочемо, щоб ваша економіка працювала’,” – розповідає Іван.
Погляд у майбутнє
Ввечері повертаюсь на центральну площу Ужгорода. Спілкуюся з молоддю, яка зібралася на невеликий концерт.
“Я планую вступати до університету в Словаччині наступного року, але обов’язково повернуся,” – ділиться планами Софія, випускниця місцевої школи. “Європа дає нам можливості, але наше завдання – використати їх для розбудови України.”
Рішення саміту НАТО та ЄС щодо підтримки України доходять до кожного куточка країни. Тут, на Закарпатті, вони особливо відчутні – через близькість кордону, через постійну взаємодію з європейськими партнерами.
Як журналіст, який об’їздив майже всю Україну, бачу: солідарність наших партнерів – це не просто політичні заяви. Це конкретні справи, які змінюють життя людей і наближають нас до перемоги.
І поки світові лідери підтверджують свою підтримку “стільки, скільки буде потрібно“, українці в найвіддаленіших куточках країни роблять усе можливе, щоб цей час використати ефективно – для захисту, відбудови і руху вперед.
