Премія Орвелла Вікторія Амеліна посмертно отримала за правду про війну
Вікторія Амеліна стала голосом, який світ почув навіть після її загибелі. Українська письменниця посмертно отримала премію імені Джорджа Орвелла за політичну прозу. Цей факт змушує замислитись про силу слова та ціну, яку платять за правду ті, хто документує воєнні злочини в Україні.
Коли я дізналася про цю нагороду, перед очима постав образ Вікторії — тендітної жінки з неймовірно сильним внутрішнім стрижнем. Її романи “Дім для Дома” та “Синдром листопаду” я читала ще до повномасштабного вторгнення. Але саме її документалістика та репортажі з окупованих територій показали світові справжнє обличчя російської агресії.
Визнання громадянської мужності
Орвеллівська премія — це визнання не лише літературного таланту, а й громадянської мужності. Амеліна отримала цю престижну нагороду за свій внесок у документування російських воєнних злочинів. Після початку повномасштабного вторгнення вона приєдналася до ініціативи “Права людини для України” та їздила деокупованими територіями, збираючи свідчення очевидців.
Її життя обірвалось 1 липня 2023 року внаслідок російського ракетного удару по ресторану “Рія Лаунж” у Краматорську. Тоді загинуло 13 людей, серед яких були і діти. Вікторія перебувала там із делегацією колумбійських журналістів, яким показувала наслідки російської агресії.
Останні роботи письменниці
Фонд Орвелла відзначив її есе “Війна і справедливість“, де вона описала свої враження від Міжнародного кримінального суду в Гаазі. “Вікторія Амеліна віддала своє життя, розповідаючи правду про війну в Україні”, — йдеться у заяві Фонду. Її правдиві історії з фронту російсько-української війни допомагають зрозуміти масштаб трагедії, яку переживає наша країна.
Особливо вражає те, що за два дні до загибелі письменниця опублікувала свою останню статтю під назвою “Картопля, щасливе дитинство і ракета, що чекає на мене“. Ніби передчуваючи власну долю, вона писала про те, як люди звикають жити під загрозою ракетних ударів.
Значення нагороди для України
Ця нагорода — визнання не лише її таланту, але й подвигу всіх українських митців, які фіксують злочини окупантів. Премія Орвелла, заснована 1994 року, щороку відзначає найкращі політичні твори. Серед лауреатів — відомі письменники і журналісти, які викривають політичні репресії та боронять демократичні цінності.
Міністр культури України Ростислав Карандєєв назвав цю нагороду “символічним визнанням неймовірної сили і хоробрості Вікторії“. За його словами, цей жест підтримки з боку міжнародної спільноти дуже важливий для всіх українців.
“Те, що робила Вікторія, — це не просто документалістика. Це збереження правди, яку Росія так старанно намагається знищити”, — прокоментувала подію директорка Українського інституту книги Олександра Коваль.
Спогади близьких
За словами близької подруги письменниці Ірини Старовойт, “Вікторія вірила, що література може змінити світ. Вона документувала воєнні злочини не як сторонній спостерігач, а як людина, яка розуміла біль кожного свідка”.
Ця трагічна історія нагадує нам, що за кожним воєнним злочином стоять конкретні люди і їхні долі. Документування цих злочинів — не просто збір доказів для майбутніх судів, а збереження пам’яті про те, через що проходить Україна.
Спадщина Вікторії Амеліної
Амеліна присвятила останні роки свого життя тому, щоб світ почув голоси тих, хто пережив окупацію. Вона збирала історії в Бучі, Ірпені, Херсоні та інших постраждалих містах. Її записи стали важливими свідченнями для міжнародних організацій, що розслідують воєнні злочини Росії.
Посмертне визнання Вікторії Амеліної — це нагадування про ціну, яку українці платять за правду. Її спадщина продовжує жити в книгах, статтях та есе, які вона залишила. Найкращим вшануванням її пам’яті буде продовження її справи — донесення правди про війну в Україні до всього світу.