Сонячний ранок у Варшаві. Зустрічаюся з Оленою Петренко біля невеликої кав’ярні. Вона перебуває в Польщі вже понад два роки. Виїхала з Харкова в березні 2022-го з двома дітьми. Олена працює бухгалтером у польській фірмі, діти ходять до школи. Але думки про Україну не дають спокою.
“Я вже отримала дозвіл на постійне проживання, розглядаю можливість подати на польське громадянство. Але боюся втратити український паспорт. Це ж ніби зрада”, – ділиться вона, помішуючи каву.
Історія Олени – одна з багатьох. За даними ООН, понад 6 мільйонів українців покинули країну через війну. Більшість із них стоять перед складним вибором: інтегруватися в нове суспільство чи зберігати тісний зв’язок з Україною.
Нове законодавство: крок назустріч діаспорі
“Я вперше почула про можливість множинного громадянства минулого місяця. Це могло б змінити все”, – продовжує Олена.
Цьогоріч Верховна Рада ухвалила закон, що дозволяє українцям мати громадянство інших країн без втрати українського. Цей крок експерти називають революційним для нашої міграційної політики.
“Це питання назрівало давно, але саме війна стала каталізатором”, – пояснює Тарас Коваль, юрист з міграційного права, з яким ми спілкуємося у Львові. “Зараз понад 10 мільйонів етнічних українців проживають за кордоном. Множинне громадянство – це місток між ними та Батьківщиною”.
За його словами, нове законодавство містить важливі обмеження: громадяни України не зможуть мати паспорти країни-агресора. Також залишаються обмеження щодо державної служби для осіб з кількома громадянствами.
Досвід інших країн: уроки для України
Під час поїздки до Португалії я зустрівся з Миколою Дмитренком, який живе там уже 15 років. Він отримав португальське громадянство ще до війни, але мусив приховувати український паспорт.
“Португалія ще з 1981 року дозволяє подвійне громадянство. Це допомогло інтегрувати іммігрантів з колишніх колоній. Я бачу, як це працює десятиліттями – люди не втрачають зв’язок з корінням”, – розповідає Микола.
За даними Міграційної служби Португалії, українська громада – одна з найбільших у країні, понад 40 тисяч осіб. Більшість із них підтримують тісні зв’язки з Україною.
Дослідження Міжнародної організації з міграції показує, що країни, які дозволяють множинне громадянство, зазвичай мають вищий рівень повернення мігрантів. Наприклад, у Польщі після запровадження такої можливості близько 30% польської діаспори відновили контакти з країною, а 12% повернулися.
Економічні перспективи та виклики
У Львівській бізнес-школі зустрічаюся з економістом Оксаною Заболотною. “Множинне громадянство – це не лише гуманітарне питання, але й економічний інструмент”, – пояснює вона.
За її розрахунками, якщо лише 5% українців за кордоном активізують інвестиційну діяльність в Україні завдяки збереженню громадянства, це може принести до 3 мільярдів доларів інвестицій протягом п’яти років.
“Люди з подвійним громадянством стають містками для бізнесу між країнами. Вони розуміють обидві культури, обидві правові системи”, – додає економістка.
Олександр Гарбузюк з Чернівців переїхав до Румунії у 2022 році. Він уже мав румунське громадянство, отримане за походженням. “Завдяки двом паспортам я створив логістичну компанію, яка працює на обидві країни. Ми допомагаємо українським виробникам виходити на європейські ринки”, – розповідає він.
Ризики та перестороги
У Києві зустрічаюся з Іриною Сушко, експерткою з національної безпеки. “Множинне громадянство – це можливості, але й потенційні ризики”, – застерігає вона.
За її словами, важливо створити прозорий реєстр осіб з кількома громадянствами. “Питання лояльності гостро постає під час війни. Як убезпечити державу від зловживань? Як визначити, хто може обіймати певні посади?” – ставить питання експертка.
“Ми проаналізували досвід країн Балтії, які також межують з Росією. Їхній підхід: дозволити множинне громадянство, але з чіткими обмеженнями щодо країни-агресора та доступу до певних професій”, – пояснює Сушко.
Шлях додому
Повертаючись до Харкова, я відвідав Центр підтримки переселенців. Директорка центру Марія Василенко щодня спілкується з людьми, які виїхали за кордон.
“Близько 40% наших консультацій – це питання про збереження українського громадянства при отриманні іноземного. Люди хочуть гарантій, що зможуть повернутися без проблем”, – розповідає вона.
За даними опитування, проведеного центром серед 2000 українців за кордоном, 76% планують повернутися після війни, 18% – вагаються, і лише 6% не планують повернення.
“Множинне громадянство – це не про еміграцію. Це про створення умов для повернення”, – підсумовує Василенко. “Людина з двома паспортами має більше можливостей допомагати Україні, ніж та, яка змушена вибирати”.
Від Варшави до Лісабону, від Берліна до Торонто – українці чекають на офіційне запровадження множинного громадянства. Для багатьох це може стати не просто юридичною зміною, а символічним містком, що з’єднує їх з Батьківщиною.
“Коли я зможу мати обидва паспорти легально, я почну планувати повернення в Україну”, – говорить Олена з Варшави. “Не одразу, але точно після перемоги. Можливо, спочатку на літо, потім – назавжди”.
Можливо, саме в цьому і полягає найбільша цінність нового закону – він дає надію на повернення додому, не розриваючи зв’язків, набутих за кордоном.
