Відхід у вічність Ігоря Калинця
У неділю в Львові на 84-му році життя відійшов у вічність Ігор Калинець — видатний український поет, колишній політв’язень та невтомний борець за національну культуру. Його життєвий шлях став символом нескореності, а творчість — скарбницею української літературної спадщини, яка долає часові кордони.
Ігор Калинець був одним із яскравих представників шістдесятництва — культурного руху, що зародився в роки хрущовської “відлиги”. Його поезія вирізнялася глибокою метафоричністю, багатошаровістю образів та міцним зв’язком з українськими фольклорними традиціями.
“Поезія Калинця — це мова символів, через які промовляє сама душа України”, — зазначає літературознавиця Оксана Пахльовська. Його збірки “Вогонь Купала” та “Підсумовуючи мовчання” стали маніфестами культурного спротиву радянській системі.
Життєвий шлях
Народився майбутній поет 9 липня 1939 року в Ходорові на Львівщині. Закінчивши філологічний факультет Львівського університету в 1961 році, він швидко став частиною інтелектуального середовища, яке прагнуло відродження української культури в умовах радянських обмежень.
Калинець заплатив високу ціну за свої переконання. У 1972 році його заарештували за “антирадянську агітацію і пропаганду” та засудили до шести років таборів суворого режиму з подальшим трирічним засланням. Його дружина, відома поетеса Ірина Стасів-Калинець, також потрапила за ґрати.
У засланні в Забайкаллі Калинець продовжував творити, попри заборону писати і публікуватися. Його вірші переписували від руки, передавали з уст в уста — так народжувався самвидав, що став формою культурного спротиву тоталітарній системі.
Міністерство культури України відзначає особливу роль Калинця у збереженні національної пам’яті: “Його поезія стала мостом між поколіннями, зберігаючи коди української ідентичності в найтемніші часи”.
Громадська діяльність
Після повернення з ув’язнення Калинець присвятив себе розбудові незалежної України. Він став одним із засновників Товариства української мови імені Тараса Шевченка, активно працював у Народному Русі України. Митець брав участь у відродженні “Просвіти” та заснуванні Музею-меморіалу жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького” у Львові.
“У своїй творчості я завжди намагався показати нерозривний зв’язок між минулим і сучасністю України. Без пам’яті немає майбутнього”, — говорив поет в одному з останніх інтерв’ю для Українського інституту національної пам’яті.
Літературна спадщина
Творчість Калинця відзначена численними нагородами, серед яких Національна премія України імені Тараса Шевченка, орден князя Ярослава Мудрого, премія імені Василя Стуса. Проте найбільшою відзнакою для нього була любов читачів, які знаходили в його поезії відлуння власних почуттів та прагнень.
Літературна спадщина поета включає понад 17 поетичних збірок, серед яких “Тринадцять алогій”, “Коронування опудала”, “Невольнича муза”, “Три зошити листування”. Його твори перекладені багатьма мовами світу, включаючи англійську, німецьку, французьку та польську.
“Калинець створив унікальну поетичну систему, де традиційні українські символи набувають нового, часом несподіваного звучання”, — зауважує директор Українського ПЕН-клубу Тетяна Терен.
За словами колег та друзів, навіть у похилому віці Ігор Калинець зберігав ясність думки та непохитність переконань. Він активно цікавився сучасним літературним процесом, підтримував молодих авторів, брав участь у культурних заходах та дискусіях.
У часи російської агресії проти України поет неодноразово наголошував на важливості культурного фронту у захисті національної ідентичності. “Культура — це наша зброя, яка працює століттями, коли стихають постріли”, — підкреслював він.
Прощання з поетом
Прощання з Ігорем Калинцем відбудеться у Львові. Президент України висловив глибокі співчуття родині поета, назвавши його “моральним авторитетом нації та символом нескореності українського духу”.
Відхід Ігоря Калинця — це не лише втрата для української літератури, але й завершення цілої епохи українського культурного спротиву. Проте його поезія продовжуватиме жити, надихаючи нові покоління українців до пошуку власної ідентичності та захисту національних цінностей.
