Ситуація на фронті
Ось уже другий місяць на Лиманському і Покровському напрямках ситуація залишається вкрай напруженою. Російські війська не припиняють спроби прорвати нашу оборону, використовуючи тактику, яку місцеві військові називають “м’ясними штурмами”. Минулого тижня я побував на позиціях 110-ї окремої механізованої бригади, де бійці тримають оборону вже понад 70 днів.
“Росіяни йдуть хвилями, ніби не цінуючи власне життя,” – розповідає командир взводу з позивним “Тихий”. Його очі видають крайню втому, але голос лишається твердим. “За день буває до п’яти-шести атак. Ворог намагається виснажити нас, але ми тримаємось.”
Зміна тактики ворога
Військові, з якими вдалося поспілкуватися, відзначають, що в останні тижні ворог змінив тактику. Якщо раніше на Лиманському напрямку переважали артилерійські обстріли, то зараз – піхотні штурми з підтримкою бронетехніки.
“Вони використовують як напівзруйновані села, так і лісосмуги для прикриття своїх маневрів,” – пояснює старший лейтенант Максим Петренко. “Особливо активізувалися в районі населених пунктів Торське та Заріччя.”
Ситуація на Покровському напрямку
Обстановка на Покровському напрямку не менш складна. За словами начальника районної військової адміністрації Сергія Добряка, постійних обстрілів зазнають Селидове, Гірник та Українськ.
“Мирне населення намагаємося евакуювати, але багато людей відмовляються покидати домівки,” – каже Добряк. “За останній місяць вивезли понад 600 осіб, здебільшого дітей та літніх людей.”
Місцева жителька Ганна Степанівна, 68 років, з якою я спілкувався в Українську, ділиться: “Куди мені їхати? Тут могили моїх батьків, тут все моє життя. Навіть коли снаряди падають за кілька вулиць, я не можу залишити.”
Стійкість українських військових
Попри невтішні новини з фронту, українські військові демонструють неймовірну стійкість. На позиціях 66-ї механізованої бригади, яка боронить підступи до Покровська, бійці показали мені трофейне російське обладнання.
“Їхня техніка часто ламається, але кількість все одно тисне,” – говорить сержант з позивним “Художник”. “Минулого тижня знищили два танки та БМП, але наступного дня вони привезли нові.”
За даними Генерального штабу ЗСУ, за червень 2024 року ворог втратив на цих напрямках близько 3000 військових, 28 танків та понад 40 одиниць іншої техніки. Українські втрати, на жаль, також суттєві.
Проблема нестачі боєприпасів
Ситуацію ускладнює нестача боєприпасів. “Економимо кожен снаряд,” – зізнається артилерист Олександр. “Коли ворог наступає великими групами, доводиться вибирати найважливіші цілі.”
Використання дронів
Під час мого перебування на Лиманському напрямку довелося спостерігати роботу дронів-камікадзе, які стали важливою складовою оборони. Оператор безпілотника Віталій демонструє на планшеті, як його група знищила ворожу вогневу точку.
“Дрони рятують життя, – каже він. – Один FPV-дрон коштує в рази дешевше, ніж снаряд, але ефективність іноді навіть вища.”
Підтримка критичної інфраструктури
Тим часом місцева влада намагається підтримувати критичну інфраструктуру. В Покровську продовжує працювати лікарня, яка обслуговує не лише місцевих, але й поранених військових.
“Попри обстріли, медики працюють цілодобово,” – розповідає головний лікар Віктор Савченко. “З початку року прийняли понад 2000 пацієнтів, багато з важкими пораненнями.”
Волонтерська допомога
Волонтери також не залишають регіон. Організація “Схід SOS” щотижня доставляє гуманітарну допомогу в найгарячіші точки. “Люди потребують не лише їжі та ліків, але й простого людського спілкування,” – каже волонтерка Марина Ковальчук.
Незламність духу
Попри всі труднощі, жителі та захисники Донеччини демонструють незламність духу. “Ми тримаємося, бо знаємо: за нами – вся Україна,” – говорить боєць “Тихий” на прощання.
Ситуація на Лиманському та Покровському напрямках залишається під контролем ЗСУ, хоча напруга не спадає. Військові готуються до можливої ескалації в липні, коли, за прогнозами аналітиків, ворог може спробувати здійснити черговий наступ.
Як зазначає речник оперативно-тактичного угруповання “Донецьк” Віталій Саранцев: “Ми усвідомлюємо всі ризики, але готові до будь-якого розвитку подій. Головне – підтримка тилу, якісне постачання та віра в перемогу.”
