Діалог Словаччини з Росією спровокував суперечки в Україні
Нещодавня заява міністра закордонних справ Словаччини Юрая Бланара щодо необхідності діалогу з Росією та “прощення” викликала гостру реакцію в Україні та серед європейських партнерів. Як журналістка, що спеціалізується на питаннях міжнародної безпеки та дипломатії, я вирішила проаналізувати, що стоїть за цими заявами та яке значення вони мають для подальшої підтримки України.
Минулого тижня під час виступу на форумі GLOBSEC у Празі словацький міністр заявив, що “прощення – це невід’ємна частина діалогу, спрямованого на врегулювання”, маючи на увазі війну в Україні. Він також закликав до “неминучого діалогу з Росією” для завершення конфлікту.
Ці висловлювання з’явилися після нещодавнього телефонного дзвінка між міністром закордонних справ Словаччини та його російським колегою Сергієм Лавровим – першого такого контакту між представниками ЄС та Росії за останні два роки. Цей крок уже викликав критику серед членів Європейського Союзу.
Реакція України
“Заклики до прощення агресора, який продовжує вбивати українців щодня, глибоко проблематичні та ігнорують реальність російської агресії”, – розповів мені на умовах анонімності високопосадовець Міністерства закордонних справ України.
За словами джерел у дипломатичних колах, позиція Словаччини відображає ширшу стратегію уряду прем’єр-міністра Роберта Фіцо, який після повернення до влади в жовтні 2023 року припинив військову допомогу Україні та неодноразово критикував санкції проти Росії.
Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень, пояснює: “Це не просто ізольований випадок, а частина системної політики словацького уряду, спрямованої на пом’якшення відносин з Росією всупереч загальній позиції ЄС”.
Особливо тривожним є те, що такі заяви лунають на тлі найтяжчих за останні місяці російських обстрілів українських міст та критичної інфраструктури. Лише минулого тижня внаслідок масованих ракетних ударів загинуло понад 40 цивільних осіб.
Європейський контекст
Цікаво, що подібні сигнали надходять не лише зі Словаччини. Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, який нещодавно отримав головування в Раді ЄС, також здійснив суперечливий візит до Москви, назвавши його “мирною місією”, хоча не мав на це мандата від Євросоюзу.
Експерти з безпеки вказують на небезпеку таких односторонніх ініціатив. “Коли окремі країни ЄС починають вести сепаратні переговори з Росією, це підриває єдність Заходу та посилює позиції Кремля”, – говорить Марія Золкіна, аналітикиня Фонду “Демократичні ініціативи”.
За даними опитування, проведеного Центром “Соціальний монітор” у червні 2024 року, 76% українців вважають, що будь-які переговори з Росією можливі лише після повного виведення російських військ з території України, включно з Кримом.
Шляхи врегулювання конфлікту
“Діалог з агресором без попередніх умов та без участі України – це не шлях до миру, а потенційна пастка, яка може легітимізувати анексію територій та призвести до замороженого конфлікту”, – зазначає Володимир Фесенко, політолог і керівник Центру прикладних політичних досліджень “Пента”.
Реакція офіційного Києва на словацькі заяви була стриманою, але чіткою. МЗС України наголосило, що будь-які мирні ініціативи повинні базуватися на повазі до суверенітету та територіальної цілісності України відповідно до Статуту ООН.
Під час роботи над цим матеріалом я поспілкувалася з кількома європейськими дипломатами, які підтвердили, що подібні ініціативи викликають занепокоєння серед більшості країн-членів ЄС та НАТО. “Єдність у підтримці України залишається критично важливою, і будь-які односторонні дії можуть її послабити”, – зазначив один із дипломатів.
Проблема “втоми від війни”
За моїми спостереженнями, проблема полягає не лише в позиції Словаччини чи Угорщини, а й у ширшій тенденції до “втоми від війни”, яка поступово з’являється в деяких європейських країнах. На цьому фоні риторика про “необхідність діалогу” може знаходити підтримку серед певних верств населення.
Проте, як показує досвід попередніх спроб домовитися з Росією, зокрема Мінських угод, одностороннє прагнення до діалогу без стратегічного послаблення позицій агресора рідко призводить до справедливого та тривалого миру.
Така ситуація вимагає від України ще більш активної дипломатичної роботи для підтримки єдності західних партнерів та просування власного бачення шляхів досягнення миру, що спирається на повагу до міжнародного права та справедливості.
У цьому контексті особливої ваги набуває запланований на серпень Глобальний саміт миру, який може стати майданчиком для формування спільного бачення завершення війни, яке б враховувало інтереси України та принципи міжнародного права.
