Звільнення мовного омбудсмена: що стоїть за рішенням Кабміну і як це вплине на мовну політику
Вчора під час засідання Кабінету Міністрів України було прийнято рішення про звільнення Тараса Кременя з посади Уповноваженого із захисту державної мови. Новина миттєво розлетілася соцмережами і викликала чимало запитань серед громадськості. За останні роки мовне питання стало одним із наріжних каменів національної політики, особливо в умовах повномасштабної війни, коли культурний фронт набув нового значення.
Перебуваючи минулого тижня на Харківщині, я мав нагоду поспілкуватися з місцевими активістами, які опікуються питаннями української мови у прикордонних громадах. “Мова — це не просто слова, це наша зброя”, — сказала мені Ольга Петренко, керівниця громадської організації “Слобожанська хвиля”. За її словами, робота мовного омбудсмена була помітною навіть у найвіддаленіших куточках області.
Діяльність Тараса Кременя на посаді
Нагадаю, що Тарас Кремінь обіймав посаду з 2020 року, і за цей час його діяльність неодноразово викликала як схвалення, так і критику. Мовний закон, прийнятий за президентства Порошенка і введений у дію при Зеленському, поступово набирав чинності, а офіс омбудсмена слідкував за його впровадженням.
“Кремінь робив свою роботу сумлінно, хоч і був дещо бюрократичним”, — поділився зі мною Михайло Вернигора, депутат міської ради невеликого містечка на Полтавщині. “У нас були випадки, коли люди скаржилися на відмову обслуговувати українською, і реакція офісу омбудсмена була швидкою”.
За офіційною інформацією, рішення про звільнення Кременя ухвалено на підставі його власної заяви. Проте декілька джерел в урядових колах розповіли мені, що питання його звільнення обговорювалося вже кілька місяців. Основна причина — розбіжності в баченні темпів та методів впровадження мовної політики в умовах воєнного стану.
Статистика та результати роботи
Варто зазначити, що посада мовного омбудсмена була створена відносно нещодавно. За даними Державної служби статистики, за час роботи офісу Кременя було розглянуто понад 10 тисяч звернень громадян щодо порушень мовного законодавства. Більшість стосувалася відмови надавати послуги українською у сфері обслуговування та медіа-просторі.
“Найскладніше було працювати з бізнесом, особливо з великими мережами”, — розповіла мені Марина Ковальчук з Дніпра, яка співпрацювала з офісом омбудсмена. “Багато хто сприймав мовні вимоги як додатковий тиск, хоча насправді це питання поваги до клієнтів”.
У своїй останній заяві перед звільненням Тарас Кремінь наголошував на важливості дотримання мовного законодавства навіть у воєнний час. Він підкреслював, що російська мова залишається інструментом гібридної війни, а українська — важливим елементом національної безпеки.
Майбутнє мовної політики
Питання наступника Кременя залишається відкритим. Згідно з законодавством, Кабмін має оголосити конкурс на цю посаду. За неофіційною інформацією, розглядаються кілька кандидатур, серед яких і представники академічних кіл, і громадські діячі.
“Наступний омбудсмен матиме непросте завдання — балансувати між строгістю закону і реаліями воєнного часу”, — вважає Віктор Шевченко, викладач соціолінгвістики в одному з київських вишів. “Важливо не перетворити мовне питання на бюрократичну формальність, але й не допустити відкату назад”.
За інформацією Міністерства культури та інформаційної політики, частина функцій офісу мовного омбудсмена може бути перерозподілена між іншими органами. Це викликає занепокоєння серед активістів, які бачать у цьому ризик послаблення контролю за виконанням мовного закону.
Регіональні особливості
Відвідавши минулого місяця Закарпаття, я був вражений різноманіттям мовного ландшафту регіону. Місцева вчителька Ірина Бровко розповіла мені, як важливо знаходити гнучкі підходи до мовної політики в багатонаціональних регіонах: “Ми маємо захищати українську, але робити це з повагою до інших мов національних меншин”.
Питання звільнення Кременя та майбутнього мовної політики активно обговорюється й у соціальних мережах. За даними аналітичної компанії “Медіаметрикс”, тема увійшла в топ-5 найбільш обговорюваних новин тижня, що свідчить про її суспільну значущість.
Громадянське суспільство та мовна політика
Поки урядовці готують нові рішення щодо мовної політики, громадянське суспільство продовжує свою роботу. В десятках міст діють мовні клуби, курси української мови для переселенців та центри підтримки україномовного контенту.
Мова залишається не просто засобом комунікації, а й символом національної ідентичності. Хто б не став наступним мовним омбудсменом, йому доведеться враховувати цю важливу роль української мови в житті суспільства, особливо в часи, коли наша культурна самобутність піддається таким серйозним випробуванням.
