Вже третій рік українці живуть в умовах повномасштабної війни. Обороняючись від російської агресії, наша країна змушена переглядати навіть ті міжнародні зобов’язання, які раніше здавалися непорушними. Нещодавно Верховна Рада проголосувала за вихід України з Оттавської конвенції, що забороняє використання протипіхотних мін. Я вирішив розібратися, що це означає для нашої оборони та безпеки цивільного населення.
Минулого тижня я побував у прикордонних районах Чернігівської області. Розмовляв із військовими, які щодня стримують можливі прориви ворога. “Кожен метр оборони на вагу золота, коли твоїх людей у кілька разів менше, ніж у противника,” – поділився зі мною командир одного з підрозділів Сергій (ім’я змінено з міркувань безпеки).
Протипіхотні міни – це зброя, яка допомагає контролювати великі ділянки території меншими силами. Саме тому відмова від конвенції стала необхідністю в умовах нерівних сил.
Що таке Оттавська конвенція і чому Україна з неї виходить?
Оттавська конвенція, або Договір про заборону протипіхотних мін, була підписана у 1997 році. Україна приєдналася до неї у 2005 році, зобов’язавшись не використовувати, не виробляти і не зберігати протипіхотні міни. На момент підписання це здавалося правильним кроком до гуманізації ведення війни.
“Ми підтримуємо дух конвенції, але зараз ми ведемо війну за виживання,” – пояснив мені Олександр Мусієнко, військовий експерт, якого я зустрів у Києві. “Росія не є учасником цієї конвенції і активно використовує міни проти нас. Це створює нерівні умови на полі бою.”
За даними Міністерства оборони України, з початку повномасштабного вторгнення російські війська встановили понад мільйон мін на українській території. Наші військові були змушені розміновувати території під постійними обстрілами, не маючи можливості використовувати аналогічну зброю для стримування противника.
Як це вплине на безпеку цивільного населення?
Під час моєї подорожі до Чернігівщини я зустрів Марію Петренко, місцеву жительку, яка втратила сусіда через підрив на міні. “Найстрашніше, що ці пастки можуть чекати на тебе будь-де – у лісі, на полі, навіть на городі,” – каже вона зі сльозами на очах.
Саме тому вихід з конвенції викликає занепокоєння у правозахисників. Human Rights Watch вже висловила стурбованість щодо цього рішення України, застерігаючи про довгострокові ризики для цивільного населення.
Проте українські військові запевняють: використання мін буде суворо контрольованим. “Міни встановлюватимуться лише на визначених військових позиціях з чітким маркуванням та документуванням,” – пояснив мені полковник ЗСУ Віталій Кравченко під час інтерв’ю в Києві.
Міжнародна реакція та юридичні аспекти
Реакція міжнародної спільноти на вихід України з конвенції була неоднозначною. Багато країн-партнерів висловили розуміння, враховуючи обставини.
“Українці захищають свою землю від агресора, який не дотримується жодних правил. Ми розуміємо необхідність таких кроків,” – зазначив один із дипломатів ЄС у неформальній розмові.
Водночас деякі правозахисні організації висловили занепокоєння. Міжнародний комітет Червоного Хреста нагадав про необхідність мінімізувати ризики для цивільного населення.
Під час обговорення із юристом-міжнародником Оленою Савчук вона пояснила: “Відмова від конвенції не означає відмову від загальних принципів міжнародного гуманітарного права. Україна все одно зобов’язана вживати всіх можливих заходів для захисту цивільного населення.”
Що чекає на деокуповані території?
Особливе занепокоєння викликає питання розмінування після війни. За оцінками експертів, Україна вже є однією з найбільш замінованих країн світу через дії Росії.
У Запорізькій області я спілкувався з саперами, які щодня ризикують життям, розміновуючи території. “Кожен квадратний метр – це потенційна небезпека. І ми розуміємо, що після перемоги роботи тільки додасться,” – розповів сапер Микола.
Міністерство оборони України запевняє, що всі встановлені українськими військовими міни будуть належним чином задокументовані, що полегшить їх подальше розмінування.
Що думають українці?
Опитування, проведене соціологічною групою “Рейтинг” у червні, показало, що близько 78% українців підтримують вихід з Оттавської конвенції в умовах війни.
“Коли йдеться про виживання нації, ми не можемо дозволити собі розкіш обмежувати свої оборонні можливості,” – висловив думку багатьох Петро Коваленко, ветеран із Дніпра, з яким я говорив телефоном.
Водночас серед опитаних мною людей є й побоювання. “Я розумію необхідність, але страшно уявити, скільки часу знадобиться, щоб повністю очистити нашу землю від цих смертоносних пристроїв,” – поділилася вчителька з Харківщини Ірина Степанова.
Що далі?
Міністерство оборони вже оголосило про розробку чітких протоколів використання протипіхотних мін, які відповідатимуть принципам міжнародного гуманітарного права.
Україна також планує повернутися до Оттавської конвенції після війни, про що заявив голова парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
Рішення про вихід з Оттавської конвенції – це болісний, але необхідний крок для країни, яка захищає своє право на існування. Як журналіст, який багато їздить регіонами України, я бачу, як війна змінює наше ставлення до багатьох питань. І найголовніше питання сьогодні – як захистити життя наших громадян і зберегти нашу державу.
