Київ попрощався з пілотом Максимом Устименком
Сьогодні Київ попрощався з 29-річним пілотом Максимом Устименком, який загинув за штурвалом винищувача F-16. Церемонія прощання відбулася у Патріаршому соборі Воскресіння Христового, куди прийшли сотні людей — від високопосадовців до звичайних киян, які хотіли віддати шану захиснику українського неба.
Майор Устименко став першим українським пілотом, який загинув під час бойового вильоту на F-16. Трагедія сталася під час відбиття масованої повітряної атаки у Житомирській області.
Шлях до неба
“Він завжди мріяв літати саме на цих машинах,” — розповідає однокурсник Максима по Харківському університету Повітряних Сил. “Коли почалась повномасштабна війна, він одразу сказав, що готовий пройти будь-яке навчання, аби піднятися в небо на найкращих винищувачах.”
Максим був серед перших українських пілотів, відправлених на навчання до США та Великої Британії. За словами командування, він показував виняткові результати під час тренувань.
“Його інструктори в Америці дивувалися, наскільки швидко він опанував цю складну машину,” — поділився командир бригади Петро Коваленко. “Він був не просто пілотом, а справжнім професіоналом, який розумів свою відповідальність.”
Останній політ
За даними Міністерства оборони, Максим Устименко встиг здійснити понад 20 бойових вильотів на F-16 та збити три ворожі цілі. Під час останнього вильоту йому вдалося знищити крилату ракету, але, ймовірно, через технічні проблеми, спричинені уламками збитої цілі, літак втратив керування.
“Він до останнього намагався відвести машину від населеного пункту,” — розповідає Олексій Рєзніков, мешканець села Калинівка, неподалік якого сталася катастрофа. “Якби він катапультувався раніше, літак міг впасти на наші будинки. Але він залишався в кабіні до останнього.”
Президент України посмертно нагородив Максима Устименка званням Героя України. На церемонії прощання були присутні міністр оборони, представники Повітряних Сил та посли країн-партнерів, які допомагали Україні отримати F-16.
Пам’ять про героя
“Кожен пілот знає ризики своєї професії, особливо під час війни,” — сказав командувач Повітряних Сил. “Але втрата Максима — це величезний біль для всіх нас. Він був не лише блискучим пілотом, але й надійним товаришем, який завжди підтримував бойовий дух у підрозділі.”
Життєвий шлях
Родом із Полтавщини, Максим з дитинства мріяв про небо. Його перший вчитель фізики пригадує, як маленький Максим приносив до школи моделі літаків власного виготовлення та розповідав про аеродинаміку.
“Він був дуже цілеспрямованою дитиною,” — ділиться спогадами Тетяна Михайлівна, класна керівниця Максима. “Ще у 8 класі він сказав, що стане військовим пілотом, і наполегливо йшов до своєї мети.”
У Максима залишились дружина та п’ятирічна донька. Під час прощання маленька Софійка тримала в руках паперового літачка, якого зробила разом із татом напередодні його останнього вильоту.
“Він був не лише чудовим пілотом, але й турботливим батьком,” — каже зі сльозами на очах дружина Оксана. “Щоразу, повертаючись з польотів, він привозив доньці маленькі сувеніри. Казав, що літає, щоб вона могла жити у вільній країні.”
Прощання
Попри траурну атмосферу, церемонія прощання стала символом єдності та вдячності. Люди приносили квіти, дитячі малюнки та паперові літачки. Над собором пролетіла ланка винищувачів, віддаючи останню шану полеглому побратиму.
“Його подвиг — це частина нашої боротьби за свободу,” — наголосив священник під час панахиди. “Він захищав наше небо, і тепер сам став його частиною.”
Поховали Максима Устименка на Алеї Героїв військового кладовища. Побратими пообіцяли назвати на його честь один із навчальних класів у центрі підготовки пілотів F-16.
